На світі вже давно ведеться,Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є —Затим що сила є... Примір не довго б показати,Та — цур йому! Нащо чіпать?..А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне ЯгняСамо забилося до річки — Напитися водички.От чи пило, чи ні — глядить:Аж суне Вовк — такий страшеннийТа здоровенний!Та так прямісінько й біжитьДо бідного Ягняти. Ягняті нікуди тікати;Стоїть, сердешне, та дрижить... А Вовк, неначе комісар, кричить(Він, щоб присікаться, знайшов причину):— Нащо се ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мійТа квапиш ніс поганий свійУ чистую оцюю воду? Та я тобі за сюю шкодуТи знаєш, що зроблю?.. Як муху, задавлю!— Ні, паночку, — Ягня йому мовляє, — Водиці я не сколотив,Бо ще й не пив;А хоч би й пив, то шкоди в тім немає, Бо я стою зовсім не там,Де треба пити вам,Та ще й вода од вас сюди збігає...— Так себто я брешу? — тут Вовк йому гукнув. —Чи бач! Ще і базікать стало... Такого ще поганця не бувало!..Здається, ти й позаторік тут бувТа капості мені робив... Тривай же!Ти думаєш, що я забув?— Помилуйте! — йому Ягнятко каже, — На світі я ще й году не прожив.— Так брат твій був.— Нема братів.— Так, може, батько, Коли не дядько...Або ж хто-небудь з ваших був... Хіба не знаю я, не чув,Що ви усі мене б із’їли, Якби вловили?Собаки й вівчарі твої, Усі ви — вороги мої:Од вас мені життя немає...Ще мало я терпів?— Так чим же я вам досадив? — Ягнятко, плачучи, питає.— Цить, капосне! Либонь, не знає...Ще й огризається, щеня!Що ти за птиця?! Ти — Ягня! Як сміло ти мене питати? Вовк, може, їсти захотів!..Не вам про теє, дурням, знати! — І — Вовк Ягнятко задавив...Нащо йому про теє знати, Що, може, плаче бідна матиТа побивається, як рибонька об лід: Він Вовк, він пан... йому не слід...<p>ШПАК</p>
