— Дивись ти, як хвинтить зачав! Неначе й справді пишна птиця! — Так Камінь, лежачи в пшениці,На дощик верещав. —А глянь, іще й радіють люде; Запевно, всі вони дурні, — Аж чудно, далебі, мені!Ну що їм від того прибуде, Як дощ поналива води? Хоч опісля вже й не ходи:І росяно, і кально; скрізь калюжі, — Погано, та ще й дуже.Та що вже будемо робить: Самому всіх не перевчить. Я тутечки лежу відколи?Звичайно, мов мене й нема; Де не покинуть — все дарма,А й слова доброго не чув собі ніколи, — Бодай їм дихать так!— Мовчи лиш, дурню, не базікай, — Тут став казать йому Черв’як. —Сей дощик — радість всім велика. Земля посхла була — от він її змочив;Травицю трохи підживив; Пашня зовсім була пов’яла,Мов тая в’яла риба стала, — Він їй головоньку підняв,А добрим людям щастя дав... А з тебе що? Лежиш, ледащо! Такії лежні людям нащо?.. Лежи ж, коли лежати звик,Та не базікай, дурню, дуже.Буває, інший чоловікВсе приндиться, що довго служе; А що в йому?Те, що й у Камені тому.<p>СИНИЦЯ</p>Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить,Що море буцімто згорить, — Така, бач, є у неї сила.За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках, По байраках і по садках,Далеко — аж за синє море... Усім, хто був на морі, горе! Ану — до берега тікать, Мерщій добро своє ховать Од проклятущої Синиці.Як назлетілось тії птиці, Як назбиралося звірей,Людей — Дивитися на чудасію!.. А пересудливі жінки Побрали ще й ложки,Бо мали ту надію,Як море стане закипать,Щоб юшки добре посьорбать, Якої й зроду не сьорбали (Вони вже, бачте, позвикали Скрізь по обідах куштувать). От ждуть вони, стоять.Усі баньки повитріщали...— От-от уже почне кипіть, —Хто-небудь нищечком мовляє, — Ось цитьте, зараз запалає... —А море все собі гуляє,І не кипить, і не горить.Так що ж Синиця?.. Та мовчить! І запалить не запалила,А тільки слави наробилаТа з сорому й сховалася кудись. За сюю капосну дурницюПолаяли СиницюТа й розійшлись.Яка ж в сій байці, братця, сила? А та: ніколи не хвались,Поки гаразд не зробиш діла.<p>ВОВК ТА ЯГНЯ</p>
