У темному кутку, де рогачі стояли,Де віник ставили та трісочки складали, Лежать Торбині довелось.Давно її покинув хтось...Лежить порожняя Торбина, Неначе драная ряднина;Її і в руки не беруть,А іноді і сміттям приметуть.Долежалась-таки Торбина — Настала й їй щасливая година: Хазяїн взявПовнісіньку червінцями й напхав.Неначе пані на перині,Лежить Торбина в гарній скрині! І по селу, й по хуторах,І по купцях, і по панах, — Пішла про неї слава всюди: Її шанують хитрі люди;На неї дивиться усякТак весело та ласо так,Як циганча на добре сало.Та й що ж? Сього Торбині мало: Розчванилась вона,Глузує над людьми, базіка, Вибріхує таке, що на, Неначе пані превелика!А люди слухають, мовчать,Бо хороше червінчики бряжчать. А як Торбинка спорожнилась, — Де в біса й слава тая ділась:Без грошей Торба — чортзна-що!Велике діло, братця, гроші!З грошима й дурні прехороші! Є в дурня гроші — він і пан;Є в його дорогий жупан — І розум є; всі поважають, На покуті його саджають;Той йому сват, Той йому брат;Його в бояри, в куми просятьІ першу чарочку підносять...Сказать би дурням тим,Що як капшук у них прорветься — Розійдеться їх слава, як той дим, І панство пишнеє минеться!<p>ГОРЛИЦЯ Й ГОРОБЕЦЬ</p>
