В якійсь далекій стороні...В Німеччині... в Туреччині... Та ні!.. (Таку ледачу пам’ять маю,Що й не згадаю).Далеко десь, серед чужих країв, Пан на всю губу жив,У розкоші, як пану подобає; Суддею б то, чи що, служив(Чи справді є там суд — хто його знає!)... Жив, хороше і їв, і пив,Нічого не робив, Підписував, що скажуть люде, Не знаючи, що з того буде. Так живучи, про що тужить?Два віки б жить,Не сподіваючись умерти, — Та от біда: як набіжить — Не заховаєшся від смерті...Настав той скорбний час — І панів вік погас,Сказати просто — вмер, та й годі, — Спокійно, тихо, мов заснув... Засумували всі в господі,Бо добрий господар він був. Як не живи, а на тім світіПро все одвіт оддай, На панство не вважай,Бо там не те, що у повіті. Явивсь мій пан, стоїть і жде, І думає: «Ну, що то буде?..» Аж дивиться — громада йде, Усе старі, поважні люде.— Ну, брате, — кажуть, — як ти жив?Добро чи зло робив?— А що ж, панове, — пан мовляє, — Нічого не робив,Мене усяке добре знає: Суддею був, для себе жив, Про все мені було байдуже...— Ну, добре ж, — кажуть, — милий друже, Гаразд, що так ти жив.А нуте, братця, одчиняйтеВорота в рай! Земляче, йди! — Промовили діди.— З якої речі? Потривайте! — Озвався сивий дід,Що біля царини знаходивсь, — Ні, так не слід,Щоб лежень та того сподобивсь!..— Та ну-бо, — кажуть, — слід! Яка б з його була робота,Коли нічого він не вмів? Він тільки б лиха наробив!— Хіба... — промовив дід — і одчинив ворота.Колись я в суді був і бачив самЯкраз такого пана там. Хороший чоловік, мовляли люде,Плохий, нічого не бере... От, думаю собі, і вмре,То паном буде.<p>ДЕРЕВЦЕ</p>
