Задумала Мишва вчинить велике діло, Щоб слава загула про нихПо всіх усюдах, щоб вдивило Не то людей — котів дурних. Мишей до біса назбігалось, Чимало й Пацюків зібралось,Старих і молодих.От в кухві тій, що з борошном стояла, Уся громада посідала —Розслухать, що і як. Найстаршенький Пацюк мовляє так:— Оце зібрались ми, панове громадяни, Про от що розсудить:Пора б і Мишам в світі житьТак, як живуть усі миряни.А для того нам треба положить: Щоб був порядок в кожнім ділі — Збирати раду щонеділі...Чи так, чи, може, як?..— Розумне діло! Так, то й так!.. — Гукнула разом вся громада.— А щоб була доладна рада, — Старий Пацюк кричить, —Закон постановить: Пускать на раду всіх хвостатих,А куцих не пускать,Бо хто бував в руках проклятих, З того добра не ждать!Чи так? Рішайте, коли чули!..— Так тому й буть! — усі гукнули. — Так!.. Куцих не пускать!.. —Мишва таку приміту знає:У кого довший хвіст — той розум більший має, А хто свій хвіст ізбув,Той дурнем всюди був — Чи то в якій-небудь пригоді, Чи на війні, чи у поході.От через тиждень, в темну ніч, Справдилась Пацюкова річ: Була між ними перша рада. Зібралася як слід уся громада;Посіли, гомонять...Аж гульк — і куций є між ними... Ну що його робить з дурними?Ну як утерпіть — не сказать?.. Пацюк углядів молоденький — Та зараз дядька штовх тихенько.— А що ж се, — каже, — як се так? Відкіль се взявся неборак?Чому ж йому ніхто не вкаже?Та се вже, справді, сором, глум!..— Цить, язикатий! — дядько каже. — Бо то ж мій кум...<p>ПАН НА ВСЮ ГУБУ</p>
