Ішов Панас із города додомуЗ сокирою й мішком. Вертаться довелось самому,Прямуючи ліском. Іде Панас, не розглядає,Міркуючи про щось(Міркує той, хто нужду знає), Аж чує — кличе хтось.— Гов, дядьку! — хтось гукнув близенько. Оглянувся: — А хто там, — каже, — де?— Се я, — озвалося тихенькоДеревце молоде, —Як вгледіло я вас, так аж зраділо.— А що тобі? — пита Панас.— Є дільце, дядечку, до вас.— Кажи, яке там діло. — Деревце почало казать,Яке йому життя погане. Що не росте воно, а в’яне, Що ніде віти розпускатьЧерез оті дуби й осики, Хоч пропади навіки.— А якби я само росло, Я б не таке було:Я б виросло високе та зелене, Усі раділи б через мене: Вівчарики і орачіУ холодочку б тут лежали,Ввесь день би пташечки співалиІ спали б уночі... Зробіте ласку, дядечку, велику,Не жалуйте дерев старих, Озьміть та вирубайте їх, — Я дякуватиму довіку! —Достав Панас сокиру та брусок, Налагодивсь — і полягли дерев’я...Пропав лісокЗнічев’я!Тепер само собі стоїть Деревце молоденьке, Сміється, шелестить (Раденьке, що дурненьке!).День, два — не вспіло погулять, Вже й лихо стало докучать:То сонечко пече, то вітер його пхає, А іноді буваєМорока і з дощем.Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем.— Бач, божевільне, так і треба, —От тобі й виросло до неба! — Озвалася Сова, —Сама дурненька голова,Мовляв, біду собі купила — Талан занапастила.Гай, гай! Росло б, і розрослось, І виросло б, набралось сили,І хоч самому б жити довелось,Біди б не склалось... Світе милий! Нам лишенько через таких,Та жалко й їх.Моторнії сини й онуки! Читайте байку — для науки.<p>ВЕДМІДЬ-ПАСІЧНИК</p>
