У темнім лісі, за горами, Зібравсь усякий звір:Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкодливий тхір І ще там деяких чимало Безпечно в лісі панувало. Була і пасіка у них...Нехай, мов, люди не гордують, Що тільки все вони мудруютьУ хуторах своїх!От радиться громада стала — Кому б то пасічником буть? Лисичка зараз і вгадала:Ведмедика кликнуть! Послухали і по-дурному Постановили, що нікому Так не впадає, як йому.Не то розумний — дурень знаєІ скаже світові всьому,Як скрізь Ведмідь той мед тягає, — Так де тобі! І не кажи, —Себе, мов, стережи! Почав Ведмідь хазяйнувати, У пасіці порядкувати:Щодня він мед тягавТа в берлозі ховав.Дознались, кинулись до його — І меду не знайшли нічого...До суду потягли, Прогнали злодія старогоТа ще й приказ дали: Заперти бісового синаНа цілу зиму в берлозі. Ведмедику лиха година:Зарився у лозі,Дарма, про все йому байдуже, Лежить та ласує медком.«З тобою, — дума, — милий друже, Нам тільки й жити двом».Таких Ведмедів на примітіЩе трохи є у нашому повіті.<p>ОСЕЛ І ХАЗЯЇН</p>Один Хазяїн мав леваду.Самому ніколи левади стерегти, Бо треба дать у полі раду,Щоб діла не звести,А тут ще нікого й наймати: Робочий час — пильнує всяк.Знайшовсь Осел-мастак — Його й найняв левади доглядати, Проклятих горобців та гав ганяти.Осел був чесний неборак, —Не гріх сказать, що слід би й людям так, — Не то щоб що — листка займать боявся. Одна біда — що недотепний вдався:Шкодливих горобців та гавВін щиро так ганяв, Що витоптав всі кавуни і дині,Неначе буря рознесла.Як глянув господар — і зозла аж посинів, Вхопив рубель та й ну гатить по спиніСердешного Осла.А люди, сміючись, піддакують ще збоку:— Отак йому, отак, щоб знав, Як з баштана робить толоку!А я б їм те сказав.Що нічого Ослові дорікати, Що лучче б розуму спитатиУ того, хто наймав.<p>МУХА Й БДЖОЛА</p>
