<p>ОСЕЛ І СОЛОВЕЙ</p>Раз у вишневому садочкуЛежав Осел у холодочку. Побачив він між рястом Солов’яІ став йому гукати:— Здоров, співун! Насилу вглядів я;Який маленький ти, а кажуть, що горлатий.Ану лишень утни! Казали у дворі індики,Що ніби ти співать мастак великий, Чи, може, брешуть, вражії сини?Ану, нехай і я почую,Яку там пісню ти вдереш — Веселую чи жалібну якую;Тут сила не в тому — яку, а як утнеш!.. — І Соловей почав співати;Лунає пісенька на ввесь садок; Лежить і слуха дурень головатий, Неначе справді знає прок.А Соловей аж горло надриває І на всі заставки співає: Щебече, і свистить,І тьохкає, і торохтить.На що вже горобці — і ті попритихалиІ прислухаться стали. Замовк співун і на Осла глядить, —Чи буде, мов, хвалить?— Ну, молодець! — сказав суддя ухатий. — Хороший птах;Хоч невеличкий, та горлатий...Ти, мабуть, виплодивсь не в наших сторонах.Коли б ти нашого наслухавсь півня, Тоді б ще краще заспівав;Хоч він тобі й нерівня,А все-таки хоч трохи б перейняв. — Такої похвали співун не сподівався;Якби був знав, То й не співав.— Прощайте, дякую! — він до Осла озвався.— Прощай! — сказав Осел. — Навідайсь ще коли, Бувай здоров, небоже!Таких суддів, такої похвалиНе дай нам, Боже!<p>НА ТОКУ</p>Раз Півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на токуІ зараз кинувся туди хазяйнувати,Ще й Курочку покликав помагати. Прийнявся Півень жито розгрібатьІ буйні зерна вибирать. Недовго довелось клювати, Бо вийшов Господар із хати, Гостей непроханих пугнув,А Півень, мов наперекір, гукнув:— Курлю! Який се чорт там ходить? — Неначе доглядає, а не шкодить.— Ще й розкудачився!.. А киш відсіль! — Гукає Господар і зозла кинув бриль. Злетів на лісу Півень, сорому не знає,А Курочка пішла тихесенько сама.— Ох, то-то, то-то, то-то, — промовляє, — свого нема...Навчає баєчка великого й малого, Бо заповідано давно,Що краще зернятко своє одно, Ніж цілі ворохи чужого.І не на свій, як кажуть, коровайОчей не поривай.<p>БУДЯК І ВАСИЛЬКИ</p>
