Обридло Жабам, як на гріх, В болоті жити самостайно; Ніхто їх не чіпав, дурних, Жили та гралися звичайно... Так ні, ще треба би не так,І стали радить: — Квак та квак! Чом короля у нас немає? Усякий дурень теє знає:Орел — у птиць, Лев — у звірей, Є королі і у людей, —Хіба вже ми й не люде? І докіль так ще буде? —Розквакались, плигають, скрекотять, — Приспіла чортова робота, — Рішили зараз же послатьНайбільших десять Жаб на другий бік болотаПросить у Долі короля. Надвечір посланці вернулись відтіляІ землякам гукати стали:— Гей, ставте могорич! Ми короля придбали! — І знов клопочуться: як короля стрічать,Як підступить, як привітать...Аж чують — щось шумить... всі разом закричали:— Король! Король летить! — і повтікали. Тут щось з розгону в воду бух,А Жаби з переляку: — Ух! —Який же там король став Жабам у пригоді?Такий король, що сміх, та й годі: Здоровий-прездоровий Пень. Стоїть він ніч, стоїть він день,Сплилось до біса Жаб великих і маленьких, Старих і молоденьких.Повитріщались, мовчки ждуть, От-от, мов, озоветься,А Пень стоїть, не ворухнеться.— Ну що, якби йому гукнуть? — Шепочуть Жаби. — Починайте!Ось цитьте, потривайте... Чого се він такий чудний?Неначе неживий? —І зараз плиг одна, плиг друга... він нічого.І Жаби годі вже мовчать, Плигають сміло і кричать. А деякі повлазили на йогоТа ще й сміються відтіля — Не боїмось, мов, короля!Додумались вони, що із такого диваНе буде пива.І почали вередувать:— Не хочемо! Не треба нам такого! Ходімте Доленьку благать,Щоб короля дала живого, Щоб він усюди походив,Щоб жаб’ячий народ, болото звеселив! — І Доля Жабам догодила —Лелеку королем зробила.— От, — кажуть Жаби, — сей не так! Хоч любо глянуть: і крилатий,І довгоногий, і носатий,І ззаду й спереду козак! — Недовго Жаби навтішались,Бо виявилось те, чого не сподівались.Лелека зразу холоду нагнавІ Жаб дурних клювати добре став, — Найбільше молодих вподобав він ковтати:Що день — десятків два — і поминай як звати!— От тобі, — кажуть, — дожились! — І знов благати Долю поплелись:— Ой Доле, змилуйся в пригоді! Напало лишенько, та й годі: Король просвітку не дає,Клює нас та клює!— А годі вам, не докучайте! У вас усе недобрий час, — Сказала Доля, — вибачайте! Просили двічі — буде з вас. — Прийшлося Жабам горювати.— Немає правдоньки, і де її шукати?Нум плакать, нум... — І досі нумкають на глум.Не гріх сказать, що й люди так, як Жаби, Частенько дурощі снують,А доснуються до нахаби, — Тоді вже лихо тчуть.
