Три з половиною мільйони чоловік замучили німецькі садисти в Тремблінці. Величезній більшості з них страдницький шлях до смерті був порівняно короткий: від вагона до газової камери. Гіршою була доля робітників табору. Ті ніколи не знали ні дня, ні години, коли смерть закриє їм очі.
їх щодня били до втрати притомності, шмагали шпіцрутенами, підвішували за ноги, в мороз поливали водою, есесівські собаки терзали їх тіла. Декого з них кати одягали в блазнівську одежу і змушували перед лицем власного мучеництва топтати свою честь і гідність. Увесь бруд, вся підлість душі фашистських вбивць проходила перед очима в’язнів, і сморід, що йшов від неї, був більш нестерпний, ніж чад з мільйона спалюваних тіл.
Під час гоління жінок траплялося, що немовлята заважали перукарям у їх роботі. Тоді фашистський кат виривав дитину у матері і так довго бив малим тільцем об стіну барака, поки воно ставало кривавим місивом. Потім ошалілу від розпачу матір вартові змушували нести труп дитини з собою в кабіну смерті.
Одним з ешелонів прибув до Тремблінки видатний віденський хірург, який привіз з собою цілий вагон хірургічних апаратів і приладів. Він звернувся до гауптштурм- фюрера з проханням обережно вивантажити вагон, бо Цих інструментів під час війни не буде ніякої можливості відремонтувати.
У відповідь гауптштурмфюрер поблажливо всміхнувся: о так, професор може бути спокійний. Після купелі він матиме можливість особисто простежити за вивантаженням інструментів...
А через півгодини після того тіло нещасного хірурга догоряло на багатті.
Взимку 1942—1943 рр. серед робітників табору спалахнула пошесть тифу. Було організовано «госпіталь». Однак у цьому госпіталі ніхто не видужував. Коли лікар констатував у хворого високу температуру, з’являвся унтершарфюрер Міте. За 5 хвилин хворого виносили на подвір’я і там «лікували» — кулею в потилицю.
1 саме в таких умовах знайшлися серед в’язнів люди, які вирішили дорого продати своє життя. Коли гітлерівцям здавалося, що безперервними знущаннями вони позбавили свої жертви того, що ми в буденній мові звикли називати людською гідністю, у таборі виник і почав діяти законспірований комітет, який поставив собі за мету втопити катів в їх власній крові.