Unknown полностью

Переконавшись, що його грізні жести не дають жод­ного результату, ключник махнув рукою і повів свого в’язня на інше подвір’я.

Ще того самого дня ми дізнались, що саме було при­чиною інциденту. Ясноволосе уособлення молодості ви­явилось ініціатором і учасником звірячого вбивства селя- нина-комуніста. Вдершись до хати, націоналістичні вбивці на очах малих дітей замордували свою жертву, а до того ж поглумились над трупом. Фашистський звір — на цей раз в особі 19-річної білявки — показував свої па- зури. Потім, під час гітлерівської окупації, на цих па­зурах ні на одну годину не висихала людська кров.

Настали роки «тріумфу» фашистського інквізитора *. Про ті роки розповіли мені не лише руїни Харкова, Києва й Смоленська, не тільки могили Львова. Історію цих страшних часів можна було прочитати в закам’янілих від жаху очах, в скупих і тяжких, як камінь, словах, в обличчях дітей, що розучилися всміхатись.

Фашизм протягом кількох років перетворив цілий континент на джунглі, де злочин було названо подвигом, безчестя — честю, жорстокість — доблестю, продаж­ність — чеснотою, зраду — геройством, хамство — куль­турністю. Смолоскип цивілізації, потрапивши в лапи фа­шистського орангутанга, став нищівною зброєю, що зрів­няла з землею тисячі міст, перетворила на попіл мільйони кращих людей. Людство ще ніколи, в найчорніші часи своєї історії, не перебувало так близько від загибелі. Тут не було вибору, не могло бути компромісу: господарі фашистських джунглів поклонялися одному тільки зако­нові — законові фізичної сили, і лише меч, гострий, тяж­кий і невблаганний, міг урятувати світ від цілковитої катастрофи.

В найстрашнішу годину Європи цей меч підняли най- достойніші руки, руки великого радянського народу.

Гітлерівські танки, що у «веселому» марші зім’яли всю Європу, ввечері 6 листопада 1941 року вповзли в підмосковні села. В той понурий вечір ми в далекій, за­метеній снігом Казані почули голос Сталіна. Його слова, сповнені палкої віри в перемогу, розвіяли нашу скорботу, запалили в наших серцях вогонь, що не згасав у дні най­тяжчих випробувань. Устами Сталіна говорив не тільки народ Радянського Союзу, ними говорило сумління всього передового людства. Осяяний зорею Жовтня Кремль був єдиною твердинею свободи і прогресу. І коли кілька тиж­нів пізніше об цей бастіон порозбивала собі голови фа­шистська орда, всі ми зрозуміли, що інакше не могло бути.

Прийшов День Перемоги, а з ним — розплата. Вбивці людства опинились на лаві підсудних.