Правда, замок і фільварок були власністю берлінського магістрату. Проте недовго. В 1941 році, коли Геббельсова кар’єра була в зеніті, магістрат подарував йому весь маєток і асигнував ще 3 мільйони марок на ремонт замку...
Геббельс взявся за роботу. Через деякий час замку не можна було впізнати: найдорожчі меблі, найрідкіс- ніші картини, найкоштовиіші килими оздоблювали нову
садибу рейхсміністра і гауляйтера в одній особі. Досить було натиснути кнопку, і раптом стіни великого залу поринали в землю, відкриваючи перед очима гостей величезну танцювальну площу, що з’єднувалася з парком...
Але найцікавіше було далі. Після закінчення ремонту магістратові міста було подано рахунок на дванадцять мільйонів марок.
Бургомістр Ліпперт схопився за голову й відмовився сплатити по рахунку. На другий день Ліпперт був знятий Гітлером, 12 мільйонів Геббельсові було негайно сплачено.
Можна собі уявити, як важко було розстатися Геббельсові з життям. Важко буде це зробити й Герінгові. Під час різдвяних канікул він у затишку своєї камери матиме можливість спогадати і луврські картини, й іранські килими, і такі недавні часи, коли новорічний візит робили йому не похмурі американські ключарі, а підлесливі вершки німецької плутократії. О так, товстому Германові сумно буде в цю новорічну ніч, невесело буде і його компаньйонам. Треба нарешті відповісти за десятки мільйонів убитих і замучених.
ПАВУКИ В БАНЦІ
Новорічне свято 1945 року Геббельс назвав «святом сильних сердець». Через чотири місяці після появи цих слів на сторінках «Фолькішер беобахтер» Геббельс зрадив самого себе: замість робити те, до чого він закликав німців, тобто боротися за фатерлянд до останнього подиху, він волів утекти в небуття.
Герінг не пішов слідами Геббельса, хоч він також показував «сильне серце», особливо тоді, коли оголошував смертні вироки цілим народам або коли була можливість садити власноручно кулі в животи своїх знайомих, як це, наприклад, сталося в червневу ніч 1934 року. Не спокусив приклад Геббельса й інших нацистських світил — нині підсудних на Нюрнберзькому процесі. Кожен 8 цих фабрикантів масової смерті мав у своєму розпорядженні сотні засобів, щоб накласти на себе руки. Однак вони не скористувались жодним з них.
Загадка? Ні в якому разі. Як це не дивно, але вони не втрачають надії, що їм вдасться ще й на цей раз пошити світ у дурні...