Unknown полностью

ді мною була альтернатива — або порушити присягу й піти під польовий суд, або викликати заколот. Але і в першому, і в другому випадках я б діяв як політик, тобто робив те, в чому обвинувачує мене сьогодні суд».

Як бачите, типова логіка злочинця, який відчуває уяф на своїй шиї зашморг.

Міжнародний військовий трибунал після перерви зно­ву почав свою роботу.

Ще кілька днів виступатимуть представники амери­канського обвинувачення, які зачитають, мабуть, знайде­ний днями в окупаційній зоні Третьої американської армії новий докумепт, названий «політичним заповітом Гітлера». Потім обвинувачуватимуть французи, після французів — представники СРСР.

Нюрнбергу 1946 р»

ЙОАХІМ ФОН

Йоахім фон Ріббентроп. В ролі підсудного він почу­ває себе погано, протягом кількох місяців постарів на десять років. Значно краще він почував себе у ролі мі­ністра, дарма що про той період свого життя Ріббентроп говорить тепер досить неохоче.

На процесі виринули пікантні подробиці того пе­ріоду.

Коли Ріббентроп вперше засів у міністерському кріслі на Вільгельмштрасе, він був, як на нацистського діяча, людиною досить «убогою». Винне підприємство та скром­ний будинок — ось усе, чим міг у той час похвалитись Йоахім фон.

Протягом двох (дослівно двох) років він зумів на­здогнати інших своїх колег по кабінету. За цей час у ньо­го з’явилось шість маєтків. Перший з них налічував «ли­ше» 1715 гектарів орної землі та лісу (Ріббентроп — при­страсний мисливець). Другий, не менший — біля Аахена, два інші — в Словаччині.

Дуже романтичною є історія придбання Ріббентропом останнього з шести маєтків, мальовничого замка в Тіро­лі. Рейхсміністр закохався в цей замок до такої міри, що не давав життя власникові маєтку, графові фон Рітену. Але той не виявляв жодного бажання розставатись з ро­довою садибою. Необачний фон Рітен не знав, що цим він сам собі підписав смертний вирок.

Скоро Ріббентропові ввірвався терпець. При першій нагоді він розповів Гітлєрові про впертого австрійського аристократа, який так явно демонструє свою нехіть за­довольнити палке бажання міністра третьої імперії. Так, це було обурливо! Гітл ер почув себе ображеним не менш, ніж Ріббентроп. Мотиви, якими керувався в цій справі Ріббентроп, не бентежили фюрера анітро­хи. Земні блага існували насамперед для його паладинів. Він знав ціну цим благам: вони найбільших шальвір роб-

лять непідкупними, на їх золотому ретязі навіть тигри стають дворняжками.