Довідуюсь ще про одну історію. Кілька днів тому загін мішаної американсько-німецької поліції вчинив трус в одному з таборів «ді-пі». На поліцаїв посипалися постріли. В результаті перестрілки одного «ді-пі» — відомого фашиста — було поранено. Його привезли до лазарету, де він лежав під охороною американського вартового. Вночі персонал лазарету почув у коридорі постріл. На долівці лежав солдат з простріленою головою, а пораненого бандита й сліду не було. Острів чудес давав про себе знати...
Деяким комбінаторам з ЮНРРА на руку існування цих фашистських малин, уже хоч би тому, що воно дає їм необмежені можливості комбінувати і набивати свої кишені.
Є хтось, на кого сьогодні показують пальцем, як на того, хто в каламутній воді комбінацій з «ді-пі» хоче ловити свою рибку. Мова йде про «Сі-ай-сі» — відділ американської стратегічної служби. Про характер цієї шановної організації говорить сама її назва. Чи добре подумали офіцери цієї хитромудрої і поки що всесильної тут організації про те, що змайстрована ними палиця має два кінці, нас у даному разі не обходить. Ми хочемо тільки зайвий раз підкреслити, що чудес на нашій планеті не буває. Якщо джентльмени 8 «Сі-ай-сі» своїми — делікатно кажучи — джентльменськими методами все ж таки сподіваються створити чудо, то вони помиляються. Жорстоко помиляються.
ПІГМЕЇ БЕЗ КОТУРНІВ
Ніде, може, доля не поглумилася над Гітлером так люто, як у Нюрнберзі. Місто, старі мури якого мали стати свідками принаймні тисячолітнього тріумфу його «Ве- ликонімеччини», є сьогодні свідком його найбільшої ганьби. Тут з нацистських божків здираються останні покривала, тут голос незліченних викривальних документів звучить голосніше, ніж найголосніші промови колишніх засновників і керівників третього рейху. В Нюрнберзі засідає Міжнародний військовий трибунал.