Година пробила: Гітлер призпачає його генерал- губернатором окупованої Польщі. Наближаючись до столиці генерал-губернаторства Кракова, Ганс Франк бачить готичну вежу Вавельського замка. Тремти, Польще! Там, де народжувались і вмирали королі з династії Пястів *, там, де колись переможець з-під Грюнвальда Ягайло * вистелив підлоги в хоромах прапорами гордих хрестоносців, возсідатиме віднині «надлюдина» з Мюнхена...
Ганс Франк відразу ввійшов у роль самодержавного монарха. Правда, спочатку Франка бентежили замкові зали, що їх величезні розміри наче підкреслювали нікчемність нового господаря. Але це тільки спочатку. Трохи згодом він почував себе вже під королівським балдахіном так само невимушено, як кілька десятків років тому в колисці, в рідному Карлсруе.
І не тільки те. Ганс Франк приходить до висновку, що замок у такому історичному, напівмузейному вигляді занадто скромний для віце-короля рейху, надлюдини, вседержителя польської землі і польського неба, необмеженого володаря душ і тіл двох десятків мільйонів живих істот — жителів цієї країни.
Він знаходить відомого краківського архітектора Богуша й наказує йому відновити Вавель, відновити так, щоб замок був гідний свого нового господаря...
З вікон Вавеля він дивиться вниз, на місто. Звідси прохожі видаються мурашками, Франк довго рахує їх, поки доходить до двохсотого. За рік з них залишиться в живих тільки сто, за два роки не більше, ніж двадцять п’ять, а далі — побачимо. Від почуття гордості за себе він потягається — аж хрустять в’язи, потім сідає за стіл і пише щоденник:
«З Польщею ми будемо поводитись, як з колонією. Поляки будуть рабами великої німецької світової імперії».
Впоравшись із щоденною порцією нотаток, в яких педантично записує, скільки поляків і євреїв було з його наказу за минулу добу-дві повішено, застрілено, загазовано, заголоджено та скільки їх треба буде повісити, застрілити, загазувати, заморити голодом завтра-післязавтра, Франк ставить крапку. Тепер душа його вільна від земних турбот, вона вимагає чистої краси.
Він широко розчиняє вікно: хай знають польські недолюдки, якого великого артиста втратив би світ, якби куля польського підпільника перетяла нитку його життя!