Пальці Франка лягають на клавіші. З-під них злинає граціозно, а потім жалібно й лірично, сугубо лірично, «Балада» Шопена, того самого Фредеріка Шопена, що його пам’ятник у Варшаві було потрощено вщент за розпорядженням того ж самого Франка. Хай знають невдячні поляки, яке все ж таки великодушне й благородне серце в Ганса Франка — великого артиста!
Але надаймо слово колишньому другові Ганса Франка, італійському літераторові Курціо Маляпарте. Той його добре знає. Як військовий кореспондент на Східному фронті, Маляпарте був неодноразово гостем Франка і бачив та чув не одне таке, що потім дало йому матеріал для не позбавленої інтересу книжки «Щури» *.
Ми — у Варшаві, куди Ганс Франк з’являвся вряди- годи в ролі ревізора.
«В палаці Брюля, за кілька кроків від руїн королівського замку, в теплому повітрі «міщанської німецької садиби», чисті й бунтарські звуки Шопена піднімались до льоту від ударів ніжних білих рук генерал-губернатора Польщі: моє чоло паленіло від гніву і сорому.
— Ох, він грає, наче янгол! — прошепотіла фрау Брігітте Франк. В цю мить музика замовкла, і Франк з’явився на порозі. Фрау Брігітте швиденько піднялася, відкидаючи клубок вовни, підійшла до свого чоловіка й поцілувала його руки.
Подаючи їх для цього поцілунку, сповненого покірливості й релігійного захвату, він прийняв позу натхненного жерця муз; могло здаватися, що він сходить саме зі східців вівтаря після відправи урочистої меси: чекав, що фрау Брігітте ось-ось стане перед ним навколішки, як перед божеством. Але фрау Брігітте взяла руки Франка, підняла їх і, звертаючись до нас, сказала:
— Подивіться,— в її голосі звучав тріумф,— подивіться, справді, які руки в янголів!
Я придивився до рук Франка: вони були малі, ніжні й дуже білі. Я був здивований, що не побачив на них жодної кривавої плями».
Після концерту Франк вирішив показати гостям більш цікаві об’єкти польської столиці. Як і треба було чекати, він насамперед повів їх в організоване ним нещодавно гетто.
«В Кракові,— сказала фрау Брігітте,— мій чоловік збудував навколо гетто східний мур з шикарними кри- винами й красивими амбразурами. Краківські євреї не мають підстав скаржитись. Мур шикарний, в єврейському стилі.
Всі розсміялися, вдаряючи ногами об замерзлий сніг.