— Ага! І військова поліція, і секюріті, й «Сі-ай-сі» *. Значить, ви не тільки насмілюєтесь критикувати розпорядження окупаційних властей, але й маєте нахабство підозрівати ці власті в сприянні нацистам, так?
Праведний німець обімлів, коліна зігнулись під ним мов підкошені. Виручив його хороший настрій американця.
— Геть звідси! — гримнув офіцер.
Розмова була закінчена, праведний німець ніколи вже не насмілився критикувати розпоряджень американських властей.
Авжеж, ці власті вміють підтримувати свій авторитет і не до кожного німця вони ставляться так ласкаво, як до колишнього штабс-ляйтера НСДАП Ауера. Про це могла б дещо розповісти пара німецьких журналістів- демократів, що обслуговувала нюрнберзький процес. Обслуговувала, але недовго. Мабуть, сам диявол спокусив молоде подружжя відвідати двічі чи тричі дансинг в «Гранд-готелі» (тільки для американців та союзників). Всевидюще око «секюріті» не могло не догледітп такого обурливого порушення заборони. Одного ранку в квартирі легкодухої подружної пари з’явився загін поліцейських, і після старанного обшуку, молодят повезли до в’язниці. Кілька днів «посиленого» слідства — і їм було зачитано вирок: «В силу злагіднюючих обставин такі-то протягом 24 годин виселяються з американської зони окупації».
І протягом 24 годин виселення стало фактом; воно було проведене з гідною подиву оперативністю.
Однак не треба перебільшувати. В інших, значно важливіших випадках, ця оперативність стає міфом. В цьому чи не найкраще переконався баварський міністр внутрішніх справ Шмідт. Уповаючи на велемовні обіцянки американців, він іще в грудні заявив представникам преси, що в процесі антинацистської чистки будуть «найближчого часу» виселені з Баварії всі фашистські елементи, насамперед ті, що втекли на баварську територію від кари за вчинені ними з доручення гестапо вбивства. Минув місяць і другий, минуло нарешті, й півроку, а підлегла Шмідтові Баварія все ще залишилась резерватом для:
1) баронів німецької промисловості, які свого часу втекли були сюди від англо-американських бомб;
2) есесівців з тих дивізій, що були загнані в баварський тупик союзними арміями;
3) есесівців з розбитих решток дивізії СС «Галичина»;
4) польської п’ятої колони;
5) поліцейських, бургомістрів, старост, які разом із своїми начальниками Кохом і Лозе чкурнули з широких просторів України, західної Росії, Білорусії та Прибалтики;
6) парубійк Бандери й Кліматіса, агентів і посіпак «зондердінсту»