— Ага! І військова поліція, і секюріті, й «Сі-ай-сі» *. Значить, ви не тільки насмілюєтесь критикувати роз­порядження окупаційних властей, але й маєте нахабство підозрівати ці власті в сприянні нацистам, так?

Праведний німець обімлів, коліна зігнулись під ним мов підкошені. Виручив його хороший настрій амери­канця.

— Геть звідси! — гримнув офіцер.

Розмова була закінчена, праведний німець ніколи вже не насмілився критикувати розпоряджень амери­канських властей.

Авжеж, ці власті вміють підтримувати свій автори­тет і не до кожного німця вони ставляться так ласкаво, як до колишнього штабс-ляйтера НСДАП Ауера. Про це могла б дещо розповісти пара німецьких журналістів- демократів, що обслуговувала нюрнберзький процес. Обслуговувала, але недовго. Мабуть, сам диявол споку­сив молоде подружжя відвідати двічі чи тричі дансинг в «Гранд-готелі» (тільки для американців та союзни­ків). Всевидюще око «секюріті» не могло не догледітп такого обурливого порушення заборони. Одного ранку в квартирі легкодухої подружної пари з’явився загін поліцейських, і після старанного обшуку, молодят по­везли до в’язниці. Кілька днів «посиленого» слідства — і їм було зачитано вирок: «В силу злагіднюючих обста­вин такі-то протягом 24 годин виселяються з амери­канської зони окупації».

І протягом 24 годин виселення стало фактом; воно було проведене з гідною подиву оперативністю.

Однак не треба перебільшувати. В інших, значно важливіших випадках, ця оперативність стає міфом. В цьому чи не найкраще переконався баварський мі­ністр внутрішніх справ Шмідт. Уповаючи на велемовні обіцянки американців, він іще в грудні заявив представ­никам преси, що в процесі антинацистської чистки бу­дуть «найближчого часу» виселені з Баварії всі фашист­ські елементи, насамперед ті, що втекли на баварську територію від кари за вчинені ними з доручення гестапо вбивства. Минув місяць і другий, минуло нарешті, й півроку, а підлегла Шмідтові Баварія все ще залиши­лась резерватом для:

1) баронів німецької промисловості, які свого часу втекли були сюди від англо-американських бомб;

2) есесівців з тих дивізій, що були загнані в бавар­ський тупик союзними арміями;

3) есесівців з розбитих решток дивізії СС «Гали­чина»;

4) польської п’ятої колони;

5) поліцейських, бургомістрів, старост, які разом із своїми начальниками Кохом і Лозе чкурнули з широ­ких просторів України, західної Росії, Білорусії та При­балтики;

6) парубійк Бандери й Кліматіса, агентів і посіпак «зондердінсту» \ погромників і просто агентів гестапо;

Перейти на страницу:

Поиск

Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже