Чого тільки не робиться від імені цієї «демократії»! Англійці консервують у своїй зоні півмільйонну гітлерівську армію, американці формують військові частини з недобитків нсзівської «свєнтокшиської бригади». Для «виховання в демократичному дусі» вони засновують у Мюнхені «університет ЮНРРА» й під «університетською» вивіскою влаштовують звичайну школу шпигунства й розгнузданої спекуляції. Німці дивляться на те все, вони з увагою спостерігають кожний крок своїх нинішніх господарів, і в їх важких іще від нацистського похмілля головах відбувається прискорений процес дискредитації так голосно рекламованої американцями «демократії»...
Такий клімат американської зони. Ідеальний клімат для культивування бактерій фашистської лихоманки.
Політична короткозорість чи глупота? Одне й друге, хоч другого, мабуть, більше. Тут і честолюбне намагання перевершити в макіавеллізмі англійців, і наївна віра у свою всесильність. Є в цьому також легкодухість людей «з іншої планети», яким здається, що на європейському континенті вони нічим не ризикують, бо від результатів можливих помилок їх завжди охоронятиме океан. Є також побоювання, щоб не пасти задніх в імперіалістичних перегонах з Великобританією.
Однак головною причиною цих нечистих комбінацій
є страх, панічпий і невилікувальпий страх перед комунізмом.
Цей страх народився не сьогодні, йому вже 29 років. Але раніше в руках капіталістичних магів була ще ціла колекція чудодійних ліків і була наївна віра в їх цілющість. Ще десять років тому вони з затамованим подихом і з неясною надією в серці стежили за конвульсійними зусиллями новоявленого месії, Шікельгрубера- Гітлера. Як відомо, нічого з цього не вийшло; точніше кажучи, вийшло, тільки не те, що хотілося. «Месія» накоїв такого, що довелося посполу шити для нього при- боркувальну сорочку. Вогонь цієї війни спопелив най- сміливіші, найбільш райдужні надії. Знову, тільки з більшою силою, ніж будь-коли, випикло фатальне питання: що далі?