Як і треба було сподіватися, перший поспішив відповісти на це питання дядько Сем. Чому саме він, легко догадатись; недаремно деякі американці називають сьогодні США єдиним самостійним фактором у капіталістичному світі. Великобританія? Про неї середній американський бізнесмен говорить нині з іронічною, злорадного посмішкою. Франція? Симпатична покійниця в сім’ї великодержав, нешкідлива легенда. Японський фап- том перестав страшити на водах Тихого океану. Конкуренція на світових ринках? Її нікому робити, навіть Англія і та перейшла під дбайливу опіку нью-йоркських банків! Європа, Африка, Австралія й пів-Азії на аукціоні. Нью-Йорк платить найбільше! В банкірських клубах на Файфт Івню воскресає з мертвих теорія старого Каутського про ультраімперіалізм *. Він буде зватись «пакс амерікана» Ч..
Панове з Файфт Івню ніколи не були знавцями географії, проте вони й уві сні покажуть вам пальцем на карті територію, на якій квіти розцвітають не для них... Вони ніколи не вивчали принципів гітлерівської «геополітики», проте й вони розуміють, що за так званою «залізною завісою» впливи їх банків рівні нулеві.
І не тільки те. Хоч панове бізнесмени не мали часу на вивчення «Капіталу» Маркса, все ж таки гіркий досвід сказав їм багато, між іншим, і те, що вся їхня система, в ім’я якої витрачають вони стільки сил і зусиль, збудована на піску, та що ніхто з них не може сказати в суботу, що саме буде з нею в неділю... Де ж гарантія, що з США не станеться завтра те, що вчора трапилося з Францією, Італією, або, чого доброго, й з Німеччиною! Правда, можливості є, вони сьогодні наявні, але ж хто заперечить, що їх не було і в Німеччині?
Та поки що перспективи ваблять. І від них бізнесменам аж ніяк не можна відмовитись, така-бо сила закону їхньої економіки. Авіабази в Аравії, авіабази в Ісландії, зоряний прапор над усіма континентами й океанами. На стабілізаторі атомної бомби летить голуб, що несе людству «пакс амерікана». Пафос модернізованого ультраімперіалізму вдаряє в бізнесменські голови, як молоде вино.