Unknown полностью

І такого ката папа Пій IX, на просьбу шляхти, ого­лосив «святим» — за «апостольські труди на користь унії»...

ШЛЯХ МУЧЕНИЦТВА НАРОДУ

Про тодішнє становище православних у шляхетській католицькій державі аж надто переконливо свідчить ме­моріал представників православного населення, з яким вони звернулись до польського сейму:

«У нас ще в 1596 році, зараз же після Брестського собору (автори мали на думці собор православних, що відбувся одночасно з уніатським.— В. Р.), який скинув усіх владик-відступнпків, що прийняли унію, було віді­брано архієрейські кафедри і маєтки, і, незважаючи на всі наші просьби протягом багатьох років, на неодно­разові ухвали сеймів і обіцянки короля повернути нам

забране, вони досі залишилися за уніатами... Потім по­чалися нестерпні утиски нашої совісті і порушення на­ших прав. У нас було відібрано чимало монастирів і церков, деякі з них і досі запечатані, і нам не дозво­лялось молитись богові навіть у халабудах. Тих з нас, хто служив у ратуші, виганяли з ратуш і позбавляли права займатися торгівлею, а в королівських містах нам заборонено навіть мати садибу».

«В Києві церква св. Софії та інші спустошепі,— читаємо далі в меморіалі,— так само, як і Видубецький монастир, знаходиться у володінні уніатів. У Луцьку церкви повернені на корчми. В Холмі, Львові та інших місцевостях заборонено ходити відкрито із святими тай­нами до хворих і проводжати тіла вмерлих християн до могили. У Вільні церкви перетворені на корчми, кухні, готелі; православних вигнали з магістрату і цехів, людей невинних кували в кайдани, садовили в підземні тюрми ратуші; якщо хтось записував по духовному заповіту що- небудь на церкву, заборонено було приймати; на шляхет­ських грунтах, на підставі королівської грамоти, не до­зволяли будувати кам’яну церкву; наказами з надвірних судів та іншими позвами людям невинним чинили всі­лякі турботи і робили їм утиски та кривди різними ін­шими способами».