Недавно гітлерівське радіо в урочистому тоні опублікувало новий «декрет» рейхскомісара окупованої України Еріха Коха про призначення німця Фастленде- ра київським концертмейстром. Пограбований, розтерзаний Київ може тепер «радіти»: з ласки його бандитської ясновельможності Еріха Коха він дістав... концерт- мейстра.
Для кого гратиме гер Фастлендер? Кого розважатиме цей музикант з гітлерівського звіринця? Киян? Ні, кияни не танцювали і не танцюватимуть під німецьку дудку. Крім того, у них с свої пісні, яких вони не забули і не забудуть ніколи. Пісні, з якими вони йшли па бій у 1905 і 1917 роках, з якими вони будували своє творче й радіс- пе радянське життя, з якими відстоювали своє місто від німецьких орд у грізні і героїчні дні 1941 року.
А може, гер Фастлендер хоче зачарувати своєю музикою німецький гарнізон міста Києва? Тільки так і слід розуміти цей новий крок Еріха Коха. Коли каральні загони гестапо, спітнілі, захекані і забризкані кров’ю жінок і немовлят, повернуться з своєї чергової експедиції, вони охоче послухають «Богородице, діво, радуйся» Шуберта у виконанні Фастлендера. Коли німецькі комендантські наряди посуватимуться вночі вулицями нескореного Києва, їх підбадьорюватиме «Реквієм» Моцарта під диригуванням того ж Фастлендера. Коли привезені з фронту поранені гітлерівські солдати прощатимуться в київських госпіталях з життям, їм полегшить це прощання знову-таки Фастлендер виконанням вальса Штрауса «Звуки весни». Гер Фастлендер не випадково приїхав у Київ на зиму. Ми пам’ятаємо інструкції Геббельса, в яких концертмейстер фашистської пропаганди радив заспокоювати розладнані нерви гітлерівських солдатів музикою. Тоді з Берліна на радянсько-німецький фронт вагонами йшли грамофонні пластинки. В цьому році Гітлер обіцяв краще підготувати німецьку армію до зимової кампанії, і тому він і Геббельс послали тепер, крім пластинок, ще й живого Фастлендера, завданням якого буде виконання великого вальса для спливаючої кров’ю і замерзаючої фашистської орди.
До великого вальса готується Адольф Гітлер, а за ним 1 гітлерівський концертмейстер Фастлендер. Ну що ж, хай готується! Тільки фінал продиригує не Гітлер, не Кох і не Фастлендер, а хтось інший: Червона Армія і червоні партизани. Ті самі партизани, яких Фастлендер зустрічає Ца київських вулицях і не пізнає, але яких він пізнає в недалекому майбутньому, коли вони заграють всім окупантам до останнього великий вальс помсти і кари.