Минув рік окупації Києва гітлерівцями. Цього чорного часу Україна ніколи не забуде. За цей час немало води дніпрової вибігло, немало змішалося з цією водою української крові. Це був період великого горя, але й великої зненависті. Чим ближче година розплати, тим більше розцвітає ця ненависть. Бомби і гранати німців зруйнували наші міста й села. Не забудемо! їхні солдати, їхні офіцери уже другий рік чинять криваву розправу над людьми України. Запам’ятаємо, як запам’ятаємо і їхні комедії з «розподілом селянської землі між селянами», як запам’ятаємо запроваджену ними панщину, найстрашнішу панщину, яку будь-коли знало людське суспільство. Все запам’ятаємо і нічого не простимо! Не простимо їм мільйона українських людей, вивезених до Німеччини на люті муки і смерть. Не простимо їм будинків розпусти, якими вони осквернили нашу землю. Не простимо їм найменшої кривди. Народна пам’ять все запише і за все відплатить сторицею.
Цю розплату ми не відкладаємо на завтрашній депь. Не відкладають її ні Червона Армія, ні наші партизг.ь:і. Внаслідок другої літньої кампанії на радянсько-німецькому фронті гітлерівська армія опинилася в тупику. Ще ніколи опір нашої армії не був такий сильний, ще ніколи німецькі війська так не спливали кров’ю, як тепер. Наші бійці знають: знищення кожного німця наближає час нашої перемоги, і вони вбивають німців, вбивають методично, вбивають з пристрастю, що може бути породжена тільки палкою ненавистю великого народу, який не може не перемогти.
Окупанти хочуть розвіяти свій страх перед неминучим кінцем музикою. Заграймо ж їм великий вальс, заграймо оркестром усіх родів зброї, заграймо так, щоб вони дотанцювались до останнього свого подиху. Заграймо їм великий вальс смерті...
Хтось назвав Львів містом кам’яних задуманих левів. Ці леви стоять на варті перед входом у будинок міськради, вони оберігають чистоту давніх львівських криниць, вони дивляться на вас з герба самого міста. Один з них, покалічений і самотній, біліє на леваді Високого замку як німий свідок часів і подій, що давним-давно прогули, як німий докір усім, що протягом сторіч несли сонячному місту лише смерть і руїну.