25 років Радянської влади — це 25 років української державності. Німці не вважають нас за народ, вони запеклі, невгамовні вороги України, вороги її державності. З ними ведемо боротьбу на смерть і життя. На їхню смерть, на наше життя. В цій боротьбі об’єднався весь наш народ, в героїці бойових буднів він будує собі пам’ятник безсмертної слави. І чим ближчий стає депь нашої перемоги, тим сильніше б’ються прості і великі в своїй простоті серця радянських людей.
Зате чим ближчий стає день розплати, тим більший страх і розпач охоплює гітлерівських катів Україпи. Катів та їхніх підручних — людей без батьківщини, тремтячих від жаху лемиків, людських ганчірок, які опинилися тепер за дверима історії, опинилися там, звідки веде один тільки шлях, шлях ганьби і вічпого забуття.
СОБАЧА СЛУЖБА
Відомо, на що перетворив Гітлер частину німецьких жінок. Про духовне обличчя цих нацистського виховання гретхен красномовно свідчать їхні листи до чоловіків на фронті, листи, що разом з адресатами потрапили до рук наших бійців. Це вже навіть не відомі німецькі «три К» *, це щось іще менше. Ідеалом німецького бюргера була колись тиха і покірлива Амалія з лагідними очима святої Геновефи, яка б навшпиньки ходила навколо свого чоловіка, грала йому сентиментальні пісні на фісгармонії або цитрі і вміла б варити смачну каву.
Тепер від Амалії не вимагають уже музикальності, не шукають у неї лагідних очей. Навпаки, чим більше нахабства буде в її очах — тим краще. Сьогоднішня гітлерівська Амалія повинна бути достойною супутницею свого чоловіка: такою ж тупоумною, як і він, такою ж кровожерливою. А якщо мова йде про її місце в сім’ї і суспільстві, про її права, то тут фашизм різко відмежовує жінку від чоловіка. Амалія не повинна ні в якому разі втручатися до справ, що безпосередньо пе зв’язапі з її хатнім господарством та дітьми. Вона повинна дбати про своє здоров’я тільки тому, що цього вимагає її фізіологічна «місія»: постачання фюреру все свіжих і свіжих контипгентів здорового і дужого гарматного м’яса. У вільні від праці для фюрера і фатерланду хвилини Амалія повинна вміло розважати втомленого «державною роботою» свого чоловіка і пана в одній особі. Коли ж лиха доля, замість дати Амалії чоловіка або працю, кине її в обійми проституції, вона повинпа в ім’я Адольфа Гітлера втішати його бравих вояків з ентузіазмом, що його деякий час тому вимагав сам Геббельс від цих, за його словами, «таких нещасних, а таких корисних німецьких сестер».