Німецька армія прорахувалась, бутафорія виявилась непотрібною, а блазні з жовто-блакитного балагана — зайвим вантажем.
Проте є ще одна причина, чому Гітлер тримає в чорному тілі своїх українських гайдуків, хоч усе ще використовує їх, як тільки може. Апетит німецьких імперіалістів дійшов до такої стадії, коли ці хижаки не хочуть ні з ким ділитися награбованим. Вони йдуть тепер походом не тільки проти народних мас завойованих ними країн. Норвезький рибалка втратив національну незалежне
ність і хліб, його ж хазяїн втратив з приходом гітлерівців, крім національної незалежності, і корабель. Французького робітника окупанти вивезли на каторжну роботу до Німеччини, до Німеччини вивезли окупанти і заводське устаткування — власність французького промисловця. Польського наймита німці відірвали від рідної землі і змусили працювати в прусського поміщика, але і його вчорашній хазяїн — польський поміщик — уже не хазяїн і не поміщик, віп тиняється за огорожею своєї садиби, в якій бенкетує новий її власник — німець. А ті капіталісти завойованих країн, які все ще лишаються капіталістами, це тільки тимчасові «господарські офіцери», які до певного часу виконують допоміжну роботу в німецькому господарстві, в напівзруйнованому війною і блокадою господарстві, що так потребує досвідчених рук.
Львівські шепаровичі і луцькі у вересні 1939 року шукали захисту в Кракові, під чорним омофором гестапо. В червні 1941 року вони повернулися до Львова віддати весь свій крам у німецькі руки. Бандери і мельники * лізли зі шкури, щоб шпигунством і диверсією промостити гітлерівським військам шлях на Україну, а коли згодом вони простягли руку по подачку за вірну службу, гестапівці за цю ж руку повели декого з них туди, куди Макар телят не ганяв. Галицькі фабриканти мила і цигаркових гільз мріяли колись про товстелезні пакети акцій і директорські кабінети в металургійній промисловості Запоріжжя, а сьогодні цим новоспеченим жителям «Краківського генерал-губернаторства» навіть заборонений в’їзд до східноукраїнських областей. Якщо ж цим невдахам і пощастить потрапити якимось чудом у Київ, то там одне тільки можуть запропонувати їм окупанти: чорну роботу в керованій і експлуатованій німцем риболовецькій «артілі» або... посаду шпика гестапо.