Та є ще одна причина цих «великих труднощів», що про них з таким смутком згадують жовто-блакитні не- вДахи. Вона полягає в тому, що гітлерівці розглядають сьогодні українську Галичину, як свій «лебенсраум» — свій «життєвий простір» першої категорії, тобто простір, приречений на опімечення в першу чергу. Тим-то на її території вони з особливою пильністю дбатимуть про те, щоб, чого доброго, місце німецького крамаря не зайняв український крамар і щоб німецький фабрикант не натрапив тут ніколи на українського конкурента. Так є, і тут не поможе «святий боже» з самого львівського храму Юра, бо цього вимагають інтереси гітлерівської держави, що заради них так послужливо старалися і стараються українські націоналісти.
Але на тому не кінець. У процесі онімечування галицької землі нацистські окупанти почали з щораз більшою запеклістю і послідовністю нищити все україпське. Відомо, що Гітлер і його зграя не вважають українців за народ, а за сукупність Іванів без роду і без долі, що повинні зникнути з лиця землі як нація і перетворитися на покірливих безбатченків, які віддано служили б німецькому «народові панів» за недоїдки з його столу. Тим-то, що не робили б панове луцькі, як би вони не підлабузнювались до гер губернатора, їхні німецькі пани дивитимуться на них, в кращому разі, як на «кольорових» людей, людей «третьої категорії», приречених на те, щоб за все своє життя ні на крок і ні на хвилину не вилазити з-під панського столу.
А втім, така вже роль і така вже доля українських націоналістів. Катюзі по заслузі. Що ж до українського народу, то він на кожний удар окупанта відповідає контрударом; кожну спробу онімечування української землі зустріне такий опір, що від нього ворогові почорніє в очах. Цей народ умів перемагати в минулих віках, він учиться перемагати і сьогодні, б’ючись у лавах героїчної армії робітників і селян. Цей народ гордий за те, що йому доручена історією велика місія визволення народів з пут страхітливого гітлерівського рабства. Цю місію він чесно виконує щодня, щогодини в запеклій боротьбі з німецькими загарбниками.
Ця боротьба назавжди перекреслить плани і сподівап- ня гітлерівських грабіжників та їх підручних. Хай же сильніше і швидше б’ються наші серця ритмом великої полум’яної любові до Батьківщини і великої полум’яної ненависті до її смертельного ворога — німецького окупанта!