Одначе даремна їхня праця, даремні витрати геббель- сової каси на шльондр з «радіо-Вайксель». Це радіо, вірне, кревне дітище гітлерівського покруча, недовго уже осквернюватиме ефір каламутними хвилями брехні, провокації й справді-таки безмежного тупоумства.
КАНІБАЛИ
В 1939 році, після того як німці зайняли місто Краків, Гітлер наказав поставити «почесну» військову варту біля домовини маршала Пілсудського, похованого на Вавельському замку *. Тоді гітлерівська преса пояснювала цей театральний жест вдячністю Гітлера Пілсудському за його політику флірту з фашистською Німеччиною. Однак ішлося про щось інше. Цією комедією він хотів приспати чуйність інших народів, що їх, за його планом, Німеччина мала поглинути тільки згодом.
Що ж до Польщі, до польського народу, то у вересні 1939 року Гітлер мав іще ілюзії, що йому вдасться з такою ж швидкістю перетворити поляків на рабів-гречко- сіїв, з якою пощастило розгромити армію Ридз-Сміглого*. Але вже мужня оборона Варшави її жителями показала, що ілюзії ілюзіями, а на поляках гітлерівці можуть поламати собі зуби. Тоді Гітлер взявся здійснювати свій давній план: голодом і терором змусити польських робітників та селян до того, щоб вони, кінець кінцем, забули, хто вони такі та якого роду-племені.
Минув якийсь час, і дійсність удруге вже розвіяла маніакальні мрії Гітлера. Правда, сотні тисяч польських людей сконали за той час на шибеницях і в концтаборах, сотні тисяч поляків з ганебним тавром на рукавах вивезено на каторгу до Німеччини; однак ті, що залишились, не тільки не схилили голови перед німецькими розбійниками, але й б’ють їх, де можуть і як можуть...
У зв’язку з щораз гіршою ситуацією Німеччини, Гітлер вирішив у травні 1942 року вчинити ще одну спробу °ніукати поляків. Він запропонував їм виділити з-поміж себе найбільш шолудиву вівцю, яка б згодилася грати роль польського квіслінга *, причому обіцяв відкрити деякі польські школи та трохи обмежити грабіжницький вивіз з Польщі продовольства. За всі ці «блага» Гітлер вимагав від поляків «небагато» — лише цілковитого підкорення фашистській Німеччині та їх участі у війні проти Радянського Союзу...
Ждав Гітлер на відповідь поляків, та не діждався. Шолудивої вівці не знайшлося, ніхто не виявив бажання розмовляти з генерал-губернатором Франком. Цього ляпаса Гітлер не міг перетравити спокійно. Він відповів на нього посиленням терору. На голови поляків посипались нові сотні і тисячі смертних вироків, відкрито ряд нових концтаборів.