Активно працює як критик Т. Бой-Желепський. Олександр Дан * пише повість про Паризьку комуну. Друковані раніше уривки з цієї повісті свідчать про чималі творчі можливості її автора. Краще став писати поет Леон Пастернак, хоч в окремих його віршах все ще відчувається незадовільна робота над формою. Значне творче піднесення виявляє Юрій Путрамент.
На дискусії письменники підкреслили величезне значення вивчення основ марксизму-лепіпізму і закликали присутніх наполегливо оволодівати теорією більшовизму. Треба ліквідувати недоліки в цій ділянці.
Окреме місце в дискусії зайняло питання про' співпрацю письменників з радянською пресою і насамперед з місцевими газетами.
ДРУГА МОЛОДІСТЬ
Петро Карманський є одним з тих західноукраїнських поетів, які переживають сьогодні свою другу молодість. Років 40 тому, коли друкував свої перші вірші, смуток, біль і розпач панували на закатованій галицькій землі. То були, часи панування звироднілих обшарників, що з другого поверху намісництва вирішували долю замученого народу, кров якого була інколи набагато дешевша від вин, випитих на поміщицьких сеймиках.
У цій похмурій атмосфері народилися перші вірші молодого поета Карманського. Елегійна смутна ндта, що звучала в них, цілком відповідала похмурому, сірому тлу; це нагадувало осінні тумани, які снували на сторінках книг тогочасних галицьких поетів.
Через деякий час обставини змушують Петра Карманського до поневірянь по широкому світу. Настають довгі роки блукання навпомацки, роки піднесення і занепаду, і врешті голос поета мовкне, а сторінки його книг припадають порохом, жовкнуть, і щораз рідше торкається їх рука читача.
Через тривалий час Петро Карманський повертається до рідного краю. Невблаганна старість припорошила сивиною голову поета, тому здавалося, що настала остання дія трагедії творчої людини.
Однак загадкові дороги щастя, і несподіваним буває звичайно його прихід. Чудового осіннього дня прийшло воно в блиску червоноармійських багнетів. Петро Карман- ськпй був одним з перших, хто підхопив нові пісні і перелив у них молоду любов свого серця. Відчув несподівано прилив творчих сил і промовив до нас сильним поетичним словом, висловлюючи в ньому почуття радості від розквіту його другої, набагато стрімкішої, ніж перша, молодості.
Кількома десятками ліричних віршів і поем про Івана франка і Тараса Шевченка закінчив Карманський перший рік своєї роботи в радянських умовах. Як кількісно, так і якісно доробок цей багатий, що яскраво свідчить про животворну силу наших днів.
Ще в 1932 році біля під’їзду одного з будинків по вулиці Магазинній у Львові висіла непоказна табличка: «Редакція літературно-художнього журналу «Вікна». Якось вивіска зникла, зірвана рукою поліцая, а одночасно з третього поверху посипались на вулицю викинуті посіпаками папери і книги редакційної бібліотеки.
З цього дня Степан Тудор, як і решта західноукраїнських революційних письменників, згуртованих при «Вікнах», втратив останню легальну можливість мобілізації трудящих мас своїм поетичним словом на боротьбу з смертельним, невблаганним ворогом, ім’я якого звучало однаково на всіх континентах: капіталізм.
Йшли роки, все більш похмурі, сповнені бурі. Але непохитною була віра письменника-революціопера в остаточну перемогу робітничої справи. У найтяжчі часи, коли надзвичайно важкі матеріальні умови і задушлива атмосфера розгнузданої пілсудчини тяжіла, як змора, над краєм, Тудор виявляє справді більшовицький гарт духу і в безперервній творчій праці продовжує кувати надійну зброю боротьби, якою є художнє слово.
А коли прийшов, нарешті, жаданий день розплати, день радості й тріумфу, Степан Тудор від першої хвилини бере якнайактивнішу участь у перебудові життя. Те, що протягом довгих років було його пайполум’янішою мрією, здійснилось, і на полях західного Поділля полинула з-під його пера пісня звільненої наймички Катерини *. У вірші, присвяченому своїй доньці, яка студіює «Короткий курс історії ВКП(б)», поет дає щирий вираз своєї любові до партії.
Палаючи радістю свого народу, Тудор не забуває про тих, хто все своє життя присвятив великій справі Лепіпа. Героїчна постать Долорес Ібаррурі * вироста в його вірші до символу незламної, непереможеиої пролетарки, співучасниці епохальних змін, започаткованих Жовтнем 1917 року, що відбуваються на наших очах. Мотив міжнародної солідарності могутньо і переконливо звучить у поезії «Усюди». У «Двох бійцях» поет славить воїнів Червоної
Армії, які у визвольній боротьбі жертвують найбільшим скарбом людніш — своїм життям.
Творча щедрість, зразки якої дає нам сьогодні Степан Тудор, це ще один доказ життєдайного впливу, який радісна радянська дійсність справляє на справді творчих осіб, Кармапського і Тудора, людей двох поколінь, а ще вчора — двох світів. Сьогодні ж їх єднає зв’язок, сильніший від пайсильпішої дружби,— спільна любов до соціалістичної Вітчизни.
«РОЗПОВІДЬ ПРО
БАРТОША ГЛОВАЦЬКОГО»