Броніслав Домбровський — директор і головний режисер державного польського театру у Львові. Він працює на сцені з 1926 року. Як артиста і режисера його знають не тільки у Львові, а й у Познані, Кракові, Лодзі, Варшаві. У 1939—1941 рр. Броніслав Домбровський працює на посаді головного режисера Львівського державного польського театру. Після звільнення Львова від гітлерівських окупантів він стає директором цього театру. За короткий час театр під його керівництвом завоював повагу і любов глядача. У постановці Домбровського «їх четверо» Запольської, «Втекла від мене перепеличка» Жеромсько- го, «Місія містера Перкінса в країну більшовиків» Корнійчука, а також «Весілля» Виспянського * були не тільки зразком режисерської праці. На цих виставах глядачі вчилися любити все шляхетне, що є в людині, і ненавидіти все те, що, як гнилий пень, заважає народові йти по шляху вільного, нового і щасливого життя.
Броніслав Домбровський — патріот свого краю. Саме тому в роки розгулу пілсудчиків ми чули мужній голос молодого польського митця, який па робітничих мітингах і на зборах інтелігенції протестував проти режиму сваволі і гноблення; саме тому, коли пробила година визволення, Броніслав Домбровський одним з перших став у лави тих, які віддали всі свої сили щастю Радянської Вітчиз- ни — батьківщини всіх народів, які понад усе цінують свободу.
Присвоєння звання заслуженого артиста УРСР Броні- славу Домбровському — це не тільки визнання його заслуг як працівника театру. Це також документ братерства двох вільних народів, їхніх культур, їхніх спільних високих прагнень.
Олена Кульчпцька * — найбільш відома і популярна художниця західноукраїнських земель. Головна тема її творчості — народ в усій його красі і барвистості його побуту. Картини і графічні роботи артистки обійшли буквально весь світ. їх можна було побачити на виставках у Москві, в Італії, Бельгії і Сполучених Штатах Америки. Репродукції з її творів знаходили дорогу в найвіддалеві- ші закутки обох Америк — всюди, де тільки були українські робітпики-емігранти, які бачили в цих творах частку рідної землі.
З творчістю Кульчицької мешканці Києва вперше познайомились у 1914 році. Відтоді минуло 32 роки. Тепер громадськість Києва має змогу оглядати її картини і рисунки па спеціально влаштованій виставці творів художниці. Олена Кульчицька одержала звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Отримала вона його не тільки за такі прекрасні картини, як «Жнива», «Гуцульські діти», «Золоті рибки», «Діти з свічками», а за все її творче чудове життя, за все, що художниця віддала народові і чим збагатила його.
«ВЕСНЯНИЙ ГРІМ»
ПЛАТОНА ВОРОНЬКА
Основна тема цієї збірки — боротьба радянських партизанів проти німецьких окупантів. Автор — сам партизан, учасник героїчного рейду ковпаківців у Карпати.
У збірці переважають вірші, присвячені рейдові: значна частина їх написана на лад народних пісень, причому автор використовує часто коломийкові мотиви. Там знаходимо і «Похідну» пісню, і «Весільну», і пісню про смерть молодого партизана, і про відважну партизанську матір, і про бої в Карпатах. Вряди-годи Воронько вдається до травестації відомих пісень.
Окреме місце у збірці займають ліричні вірші, але й у них чуємо голос і серце партизана-борця за волю Батьківщини. Любовні переживання не послаблюють його волі до боротьби, навпаки, вони дають йому силу витримати у важких, нерівних боях, окрилюючи його на нові бойові діла.
Платон Воронько почав писати вже досить давно, але тільки в роки Вітчизняної війни його ліра прозвучала на повний голос. Кращий доказ цього — збірка «Весняний грім». Лексика поета збагатилась, його вірші заграли несподіваним раніше багатством образів і метафор, трагічний пафос великої війни породив у ньому справжнього поета,, поета з тенденціями дальшого зростання.
Вірші Воронька підкуповують своєю щирістю, безпосередністю. Поет, па щастя, рідко, дуже рідко вдасться До фразеології, уникає також романтичної пози.
Коли він сумує й страждає, то не приховує від нас ні свого смутку, ні болю, але й у найтяжчому горі поет не забуває про те, що він насамперед — солдат свого народу.
Правдивість у змальовуванні власних переживань і оточення, патріотизм, пе підсолоджений штампованою
декламацією, внутрішнє благородство, любов до людини й ненависть до її ворогів — такі основні риси Воронька- поета.
Тим-то його вірші можна привітати як цінний вклад в українську радянську поезію.
Водночас слід підкреслити, що рівень рецензованих віршів не завжди однаковий. На деяких із них видно тавро поспіху...
До недоліків збірки «Весняний грім» треба зарахувати звуження теми Вітчизняної війни до партизанського руху. Враження від віршів таке, що вирішальною силою в цій війні були партизани. Нема-бо в збірці ні одного вірша, в якому поет показав би Радянську Армію, хоч би її допомогу героїчним партизанам.