Unknown полностью

Натяк виразний, і автор його нагадує, очевидно, про ті приховані пружини багатьох починань ОУН, виявлених лише частково на процесі Барановського *.

Українська преса жваво займається питанням парце­ляції, яка саме відбувається, і зв'язаною з нею колоніза­цією земель, на яких проживає українське населення, яке болюче відчуває земельний голод тим більше, що складає­ться воно у переважній більшості з малоземельних та без­земельних селян. В «Ділі» (№ 20) читаємо: «Сьогодні ми маємо два головних осередки примусової парцеляції: пів­денне Поділля (повіти: Заліщпки, Борщів, Копиченці, Чортків і Підгайці) і повіти на північ від Львова (Сокаль і Рава-Руська — його східна врожайна частина). І власне, в цих повітах українське населення становить дуже вели­кий процент.

Само собою розуміється, що наші селяни хочуть при­дбати поміщицьку землю. Польська преса на чолі з «Кур’­єр ком» («Діло» демократичної преси не бере, звичайно, до уваги...*- Ред.) верещить на всі голоси, що українці купують польську землю і далі поширюють легенду про 65% закупленої вже українцями поміщицької землі. По­міщики відмовляються продавати землю нашим селянам, мотивуючи тим, що їм дозволяється продавати землю тіль­ки польським селянам і переселеним із заходу осадникам. Скарга до старости чи до земського комісара кінчається заявою, що вони не мають впливу на рішення поміщика, кому він повинен продавати. Поміщик же твердить, що він це робить під тиском зверху».

Одночасно надходять повідомлення про масове висе­лення українців з чеської пограничної зони (І): «Зразу ж після оголошення постанови від 9 липня 1936 р., яка спри­чинила основні і далекосяжні зміни в декреті президента від 23 грудня 1927 року про державні кордони косів- ський староста п. Фіала почав масово висолювати небажа­них йому молодих і свідомих українців (-ок) з Косів-

ського повіту під приводом того, що їх присутність в по- граничпій зоні загрожує державній безпеці. Перш за все староста виселив тих приватних вчителів і вчительок, які ... не походили з Косівського повіту... Потім черга при­йшла на кооперативних і приватних торговців... Нарешті староство почало виселяти небажані їм особи, які по­стійно проживають в Косівському повіті, мають там свої господарства і родини або живуть у батьків. Така неспо­діванка спіткала п. Кжижанівського з Жаб’єго, який був керівником «Лугу* *. Єдиною його провппою було хіба те, що він критикував діяльність колишнього посла від ра­дикалів, а теперішнього війта Петра Шекчика-Доникова ♦, який, як всім відомо, помагає полонізувати гуцулів.