— Ви вільні*— каже тов. Смолінський, і члени комісії виписують у своїх паперах маленьку літеру «в». Ця літера означав «відмінно».
Генрика Южина ще рік тому не знала, що таке марксистсько-ленінське вчення, не вміла правильно висловити і одного речення по-українськи. Сьогодні, після 7 місяців навчання в радянському інституті, вона відповідає українською мовою, з питань марксизму-ленінізму дає глибокі, продумані відповіді.
Генрика розказує про героїв громадянської війни, називає імена керівників партії і уряду, згадує про Щорса, Пархоменка, Чапаева.
В панській школі свідомість дівчини отруювали брехливими легендами, які звеличували катів народу. Вивчення основ марксизму-ленінізму допомогло цій молодій дівчині зрозуміти причину, чому польський трудовий народ протягом віків не міг скинути з своєї шиї ярма тричі проклятої шляхти. Тепер вона знає, що і Чапаев, і Щорс боролися не тільки за волю своїх народів, що вони віддали своє життя за всіх гноблених і поневолених, якої б національності вони не були.
Южина вже другий рік вчиться в педагогічному інституті. Коли спитаєте її про умови, які були що торік у цій школі, вам стане страшно. І тоді ще більша буде ваша радість, що все те минулося і не повернеться більше.
— На нашому курсі було ЗО студентів,— розповідає тов. Южппа,— і тільки двоє українців. Як це їм пощастило бути прийнятими до інституту, сама не знаю. Євреїв сюди взагалі не пускали. Шляхетські мракобіси намагалися зробити освіту монополією панівної нації. Сьогодні бачимо, які жалюгідні були їх зусилля. Не минув і рік, як наш інститут перетворився в фортецю справжнього знання, де студенти різних національностей, користуючись любовним піклуванням держави, працюють у згоді і дружно.
— Через 6 тижнів я поїду на місце роботи.
Товаришка Генрики Ярина Кос теж поїде на роботу, тільки не в Ровно, а на захід, до прикордонного міста Любачева. Там, у школі, чекатимуть на неї діти. Вона принесе їм не тільки знання, Ярина в свою працю вкладе душу дочки робітника, перед якою тільки тепер, коли
прийшла довгожданна воля, відкрився в усій своїй красі світ. Ця відмінниця літфаку палко любить літературу, і вона зуміє передати дітям усю велич натхненного слова Т. Г. Шевченка, вона навчить їх любити свій народ так, як любили його Франко, Коцюбинський, Леся Українка.