Погано впливає Ваше почування. В мене воно теж не найкраще, хоч би тому лише, що нічого мого там не друкують. Вислав 9 довгих дописів, одно оповідання (згинуло в «3. У.» *, яка вже прншлена, півповісті-хроніки («Під рокитами») ♦, і нічого не надруковано. Послав до альманаха оповідання, та Анна* не може знайти Ніну*, бо в «ЛіМі» сказали, що її не знають. А втім, і це оповідання, мабуть, пропало, бо вже місяць, як Анна його не отримала, хоч вислав я дорученим листом. До «Праці» * дав оповідання — не друкували. Це мене, зрештою, не здивувало. Написав до «Гонгу» оповідання по-польськи (те саме), прийняли до друку, але «Гонг» не вийшов. Одпим словом, руки опадають. Отеє посилаю Вам, прохаючи передати Романові ♦ для «Праці», та сумніваюся, чи надрукують. Просив я його за інформації про вибори, бо хочу поставити тут[ешню] окрему листу*, і не маю відповіді. Справа тутешніх виборів дуже вразлива. У випадку невдачі (вона майже певна) будуть закидати в паш бік, що полегшили перемогу, а інакше знагоді. Може, Ви поговорите з ним в цій справі? Від Анни привіт. Пише написати III., але про його збірку щось трудно сказати до лише мені, але й тому, хто там працює. Нічого не вдієш. Є погано, але і барикади у Відні ♦, і XVII з’їзд КП СРСР ♦. «Лицарі ар’єргарду». Роки 1917—1920 —це роки згоди і запроданства української буржуазії, що не
гидувала ніякими засобами і нічиєю демагогією в запеклій боротьбі проти влади Рад українських] трудящих. Зараз в зв’язку з загостренням протиріч між імперіалістичними державами, що прямують до пової світової війни, та в зв’язку з підготовкою нападу на Радянську] Україну з боку Японії і Німеччини, український фашизм знайшов собі певних опікунів із Берліна і Токіо, гадаючи за їх допомогою повалити СРСР, робітничо-селянську владу і встановити на Україні буржуазний лад, опертий на диктатурі оскаженілого від жадоби помсти фашизму. З цією метою весь зах[ідно] український фашистський табір почав минулої весни в порозумінні з гітлерівськими ватажками нечувану досі нагінку на СРСР і па все, що пролетарське, вибілюючи своє ганебне минуле, намагаючись переконати укр[аїнські] маси, що це вони, само українські фашисти всіх мастей, лицарі визволення укр[аїпського] пароду...
Обличчя української контрреволюції], що її змалювали її союзники, говорить аж надто проречисто своєю яскравістю. Генерал Гренер * оповідає про березень 1918 р. (Подаю в скороченні):