а у вільних хвилях мріє про похід на СРСР. Коби вже танцювала ця наволоч востаннє. Як знаєш вже 8 газет, у Європі здоймає нова революційна хвиля. Героїчна боротьба віденських робітників * із фапшстівськими катами виявила, що зах[ідно] європейський пролетаріат стає вповні свідомий свого історичного завдання. В першу хвилю віденських боїв * я був такий захоплений, що хотів брести по спігу аж до Австрії і взяти участь у героїчних замахах робітників, яких ганебно зрадили соціал-демокра- тичні ватажки. Але, на жаль, вже на другий день стало ясно, що боротьба ця безвиглядна, бо самою обороною ніхто революції не довершив, її треба здобувати наступом. У Франції також кипить, і не знаємо дня ні години, коли спалахне полуміння, до того міжнародне положення таке, що вистане кинути іскру, щоби західноєвропейська бочка вибухла. Хто знає, [чи] цією іскрою не буде справа Австрії? Глибоко радію успіхами Радянського Союзу, і справа його зросту, перемоги стали змістом мого життя. Хоч яко життя не тяжке, та які ми щасливі, що довелося жити нам в такій великій епосі змагань за новий світ — світ соціалізму. Хочу тобі написати декілька слів про пашо село, хоч, правду, кажучи, нічого особливого і цікавого нема. Дяк розшибається за Люченським попом, маючи надію дістати 2 морги ерекціонального поля *. А піп па славу п’є горілку літрами і спить зі служницею вже від семої години. Незабаром мають бути вибори до громадських] рад, і Михасишин має великий апетит па війтівський стілець, а дяк — писарський. Наволоч така, що і дивитися гидко.
ДО Г. І. ГАЛАН
Дорога Анпиченько!
Одержав Твого листа від 18 ц[ього] м[ісяця], Не дійшов до мене лист т. Діденка *, що про нього згадуєш. Твої припущення дотично цього, що я досі не дістав відповіді на прохання, можуть бути правильні. Тоді дивно мені було б, щоб вони так ці справи узагальнювали, тим більше, що я Бевзі своєчасно вияснив мов становище і
675
22*