Unknown полностью

Спотикаючись через лави, Вадик біг пароплавом, махав рукою. Він хотів як можна більше побути з друзями. А вони сердечно вітали його, бажали успіху.

— На п’ять! Тільки на п’ять здавай! — чує він виразні слова.

— Обов’язково на п’ять! — гукає у відповідь.

Ось зняв з голови кашкета Василь Іванович. Вітально змахнув над головою.

— До побачення, Василю Івановичу! На той рік поїдемо,— гукає Вадик.

Василь Іванович, напевне, не почув тих слів, але Вадикові здалось, що він у знак згоди виразно кивнув головою.

Злилися слова на лозунгу в суцільну білу стрічку, вже не можна розпізнати людей. Але Вадик стоїть на кормі.

— Щасливої вам дороги, товариші!

Пробасив гудок. Покотилось луною по Дніпру.

Пароплав повернув за косу, і прибережні кущі закрили від очей і пором, і машину, і друзів.

— До наступного року! До наступної зустрічі, товариші!

Київ. Вересень 1951—вересень 1952

ЮРІЙ ЗБАНАЦЬКИЙ

Юрій (Григорій) Оліферович Збанацький народився 1 січня 1914 року з селі Борсуків, Остерського району, Чернігівської області, в сім’ї селянина-бідняка.

Після закінчення семирічної школи навчався в Чернігівському педагогічнзму технікумі, а з 1931 року починає працювати вчителем у селі Новий Глибів.

У 1937 році закінчив заочно мовно-літературний факультет Ніжинського педа­гогічного інституту імені Гоголя.

У 1929 році вступив до Ленінського комсомолу, а з 1939 року — член Комуністич­ної партії Радянського Союзу.

З початку 1938 року працював завідувачем Остерського районного відділу народної освіти, а згодом — редактором районної газети.

У серпні 1941 року рішенням партійних органів Ю. Збанацький був залишений в тилу ворога для організації підпілля та партизанського загону.

В тилу противника Ю.      Збанацький      командував партизанським загоном імені

Щорса, а пізніше — партизанським з’єднанням імені Щорса.

За героїзм і мужність,      проявлені      в      боротьбі      з фашистськими загарбниками,

Ю Збанацький нагороджений: орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, а в 1944 році був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Перші нариси та оповідання Ю. Збанацького були опубліковані в пресі ще в роки війни. Основна тема творчості письменника — бойове життя та славні подвиги партизанів Вітчизняної війни.

Багато пише письменник      для дітей.      У      1948 році      опублікована повість «Таємниця

Соколиного бору» Написана      для дітей      про славні      подвиги юних партизанів часів

Великої Вітчизняної війни, вона користується великим успіхом серед юних радян­ських читачів.

За останні роки вийшли такі збірки оповідань письменника: «На все життя», «Над Десною», «Старший брат»; повість «Літо в Соколиному», цикл оповідань «Кри­латий гонець».

В цьому році Ю. Збанацький виступив з новою повістю «Лісова красуня», в якій розповідає про славні подвиги радянських людей в роки Вітчизняної війни і закликає читачів до пильності.

Твори письменника перекладені на російську та інші мови народів Радян­ського Союзу.

Юрій Збанацький бере активну участь у громадському житті Спілки радянських письменників. З 1950 року він — відповідальний секретар Спілки радянських письмен­ників України.

Таємниця Соколиного бору

Книга верша . ... ■,       5

Книга друга      % . . . 144

Літо в Соколиному            277

Відзиви на цю книгу просимо надсилати

на адресу: Київ, вул. Ворошилова, 3.

Видавництво ЦК ЛКСМУ .Молодь",

масовий відділ.

Редактор І. Соболь Художній редактор А. Широков Технічний редактор Г. Яценко Коректори С. Соболь та Л. Брожичек

10. Збанацкпй

Тайна Соколипого бора.

Лето в Соколином

(На украинском языке)/

БФ 02763. Підписано до друку 19.IX 1953 р.

Паиір70х92/і₆ = 13⁵/8паііер.арк.,31.9друк.арк.

Обл.-вид. арк. 32,56+24 вкл. Тираж 100 000.

Зам. 35.

Надруковано з матриць 4-ї республіканської

поліграф фабрики в Київській обласній

друкарні, вул. Леніна, 19.

Краснодар

Советская Кубань'

1996

АДВОКАТ... КТО ОН?