Тіло: сьогодні вранці посеред засніженого поля для гольфу було знайдено тіло чоловіка. На думку Софії, це справа рук серійного вбивці на прізвисько Чорний Язик. Вона також не вірить, що бідолаха помер від переохолодження. Якщо вірити Люсі, його немає в готельному реєстрі. Якщо ви вважаєте підозрілим той факт, що вона сказала мені про це, я нагадаю, що Джульєтта, яка є власницею цього курорту й має доступ до реєстру гостей, назвала чоловіка «Зелені Черевики», а отже, не знає його імені, тож у цьому Люсі можна вірити. Проблема лише в тому, що нікого з нас не можна пов’язати із загиблим, бо ми гадки не маємо, хто це, в біса, такий.
Ось кілька важливих подробиць, на мою думку, вартих уваги.
1. Хтось був у шале Софії, коли вона прийшла до мене; ця людина потелефонувала в мій номер.
2. Софія — єдина, у кого є алібі, тому що на момент смерті Зелених Черевиків вона була в мене. Цього наразі знати не повинні, але я все одно вирішив сказати.
3. Марсело телефоном повідомив, що не піде вечеряти, бо моїй матері зле. Того вечора я не бачив Енді, Евонни та Люсі й не говорив з ними.
4. Обличчя Зелених Черевиків бачили я, Софія та Енді, але Кроуфорд не влаштовував дня відкритих дверей у сарайчику з тілом, тож не виключено, що ми єдині, хто його бачив. Ніхто з нас його не впізнав.
5. Я досі не знаю, звідки взялася сумка з грошима. Невдовзі мені спаде на думку, що хтось може її шукати.
6. До того місця, де лежав Зелені Черевики, вели три пари слідів, і лише одні поверталися. Тієї ночі сніг не падав.
7. Уміння Люсі обирати макіяж поступається лише вмінню Ерін обирати чоловіків і вмінню Майкла підбирати автівки, що відповідають місцевості.
8. Я не забув, що піддражнив вас, сказавши «брати» в множині в одному з попередніх розділів.
9. Майкл радше стане підозрюваним у вбивстві, аніж скаже правду про те, де вони з Ерін були минулої ночі.
10. До наступної смерті лишилося 72 сторінки.
Ось у таких обставинах опинився я — чоловік, який пише книжки про те, як писати книжки, який ніколи не вивчав право і який з невідомої йому причини (та й чи взагалі це законно?) був оголошений захисником підозрюваного в убивстві — чи серійних убивствах, якщо вірити критеріям Люсі, — що має мене зневажати.
Ну як, усе достатньо прозоро? Якщо ви мною задоволені, тоді рухаймося далі.
Спіймати Одрі було б нескладно, але ми скупчились у фоє, і я хотів зачекати, поки натовп розсіється. Ідучи за поліцейським у сушарню, Майкл сказав, що попросить когось мене викликати — саме так і сказав, наче я був його придворним блазнем, — але спершу він хотів зібратися з думками наодинці. Вигадати переконливе алібі, мабуть.
Поволі всі розійшлися: хто в бар, хто в ресторан, хто у свої кімнати. Судячи з масних плям від лобів на вікнах фоє, арешт Майкла добряче розважив гостей. Марсело повів Одрі нагору. Він тримав її попід лікоть, засунувши руку в кишеню, і лагідно щось їй бубонів. Моя мати не така стара, щоб потребувати допомогти на сходах, але й не така молода, щоб не триматися за поручні, тож вони йшли повільно. Якась частина мене чекала, що Марсело спробує піти за Кроуфордом, вербально обстрілюючи його дорогою, але він, схоже, здався й натомість сердито вистукував на своєму телефоні (заряд невідомий). Я припустив, що він сподівається спіймати хоч якийсь зв’язок, щоб зателефонувати комусь, здатному звільнити Кроуфорда.
Я чекав, поки вони піднімуться на сходовий майданчик другого поверху, який здався мені зручним місцем для розмови — обмежений простір, але не надто тісний. Зрештою, я сто років не говорив з матір’ю віч-на-віч. Однак вона могла щось знати.
