Він не розгинаючись пройшовся вздовж столів, легко провів по них рукою, торкнувся кожної консолі, кожної чорної скриньки. На одному стояв помітно модифікований військовий трансивер із односмуговою модуляцією для передачі дези — пакетів фіктивних даних, шифрованих і замаскованих криптографами «Хосаки», аби на позір мали сенс. Трансивер допоможе їм усім тримати зв'язок, якщо Джейлін із Раміресом налажають: самі по собі дезінформаційні пакети не містять нічого цінного, але послідовність їхньої передачі нестиме певне просте повідомлення. Послідовність В/С/А повідомить «Хосаку» про прибуття Мітчелла, F/D означатиме, що його забрано з місця зустрічі, a F/G — що він загинув і операцію треба згортати. Тернер нервово побарабанив по корпусу трансивера й нахмурився. Не подобається йому, як Саткліфф тут усе обладнав. Якщо операцію провалять, вони навряд чи зможуть відійти звідси, точно наслідять, та й Веббер його тихенько попередила, що їй наказано в разі чого дистанційно підірвати хірургічний модуль із ручного протитанкового гранатомета. Казала, вони в курсі. Казала, зуб дає, що їм за це теж платять. Усі інші мусять покластися на вертольоти, які вилетять звідкись з-під Тусона. Тернер вважав, що мааси запросто зріжуть їх на підльоті. Коли сказав про це Саткліффу, австралієць тільки знизав плечима:
— За інших умов я би все інакше спланував, друже. Але ж нікого з нас заздалегідь не попереджали, правда?
Поряд із трансивером — надновий біомонітор «Соні», під'єднаний безпосередньо до модуля операційної. У нього теж завантажили медичні дані з біософтового досьє Мітчелла. Коли буде треба, медики матимуть доступ до історії пацієнта, а всі їхні маніпуляції з його імплантами передаватимуться сюди, шифруватимуться, Рамірес їх закрижить і передасть Джейлін, яка прикриватиме його в матриці з бурової. Якщо все буде гаразд, медичні дані чекатимуть на явці «Хосаки» в Мехіко, куди Тернер забере Мітчелла літаком. Нічого подібного до цього «Соні» Тернер іще не бачив, але в Голландця, мабуть, було щось таке в сінгапурській клініці. Він мимохіть підніс руку до голих грудей і провів пальцем там, де вже не було рубця.
На другому столі — жокейське приладдя. Дека — близнючка тієї, що він уже бачив на буровій, прототип від «Маас-Неотек». Зовні від звичайної мало відрізняється, але Конрой казав, ніби там стоять нові біочипи. На кришці консолі — рожевий шмат пластичної вибухівки завбільшки з кулак. Хтось — мабуть, Рамірес — вичавив на ній пальцем вічка й кривульку дурнуватої усмішки. Від вибухівки тягнуться два дроти, блакитний і жовтий. Вони зникають у порожній трубі, що стирчить зі стіни за консоллю. Ще один наказ для Веббер на випадок якщо їх викриють. Тернер дивився на дроти й хмурився: такий великий шмат для такого тісного приміщення. Коли здетонує, в цьому бетонному бункері гарантовано загинуть усі.
Плечі болять, потилиця впирається в бетонну стелю. Тернер продовжив огляд. Решту столу займають різні периферійні пристрої й низка чорних скриньок, виставлених кимось вочевидь зацикленим на порядку. Відстань, мабуть, чітко вивірена, вирівняні ідеально. Рамірес сам їх виставляв — і точно помітить, якщо Тернер торкнеться якоїсь із них і посуне бодай на дрібку. Така невротична в'їдливість уже траплялася йому в рядах консольників, тому про фахові якості Раміреса нічого нового не казала. Йому траплялися жокеї, які йшли від супротивного, навмисне захаращували робочі місця, заплутували кабелі й дроти так, ніби смертельно боялись порядку, й заліплювали корпуси консолей наклейками з черепами й гральними кубиками. Мабуть, нема як дізнатися наперед. Або Рамірес виявиться класним жокеєм, або всі вони скоро загинуть.
На дальньому кінці столу — п'ять передавачів-гарнітур «Телефункен» із мікронавушником і горловим мікрофоном у фабричному індивідуальному пакуванні. На найважливішому етапі операції треба буде тримати зв'язок між ним, Раміресом, Веббер, Саткліффом і Лінчем, хоча радіоперемовини краще звести до мінімуму.
За «Телефункенами» — непідписана картонна коробка з десятком шведських каталітичних грілок для рук у корпусах із неіржавки й по-різдвяному червоних фланелевих чохликах на шнурках.
— Хитрий ти сучий син, — сказав Тернер вголос до коробки, — я би й сам міг додуматися...
Він ліг на гофрований туристичний килимок, постелений просто на підлозі штабу, й накрився курткою замість ковдри. Конрой правду казав про ніч у пустелі, хоча бетон трохи тримав денне тепло. Штанів і черевиків не знімав. Веббер попередила, що одяг і взуття треба витрушувати щоразу, коли вдягаєш. «Тутешніх скорпіонів, — казала, — приваблює піт, будь-яка волога». Перш ніж улягтися, витягнув свого «Сміт-Вессона» з кобури й зручно вклав поруч на килимок. Два ліхтарі на батарейках не вимикав. Заплющив очі.
