Прямо в той момент? Ні про що. Це вже потім, на лекціях міс Кевінахарі, мені стало зрозуміло, як крупно я ризикував, виганяючи нежитя без магічної підтримки. Лажа в тому, що коли інфернальна частина ґоула залишається без фізичного носія, вона починає ділитися, і якщо в межах доступу є придатне для заселення тіло, то замість одного чудовиська ви дістанете трьох, так що своєю появою на світ Макс був зобов’язаний неакуратності попереднього начальника «очистки», який розміняв одну велику тварюку на парочку трохи менших. Звичайно, тривалість позатілесного існування дуже обмежена, а свіжі ґулі будуть слабші за старих, але кому від цього легше?
Напевно, пауза в розмові стала помітною. Капрал ще раз роздратовано ткнув мене мордою об підлогу і відпустив.
- Сеча в голову стукнула?! В герої хочеш?!
Ха! На хріна воно мені здалося. Навіть просто запідозривши, що там можуть бути такі чудовиська, я би просто поїхав геть, порадивши решті або драпати, або забарикадуватися в домі. Просто в мене не було вибору:
- Та хто ж знав, що їх вдень розбудять!!!
- А різниця?
- А люди?
Друга лажа в тому, що вночі ґоули могли спробувати заселити живих. Білі би не встояли.
Капрал спересердя плюнув на підлогу.
- Точно, герой! Ти хоч уявляєш собі, що таке ґоул в тілі мага?
Нежить, який одержав доступ до каналу Джерела? Навіть теоретично знати не хочу.
- А мертвому мені не пофіг?
Утилізацією моєї оживленої тушки займалися би чистильники, які тоді вже спішили на допомогу, а мешканці садиби були би все одно мертві. Винним я себе не відчував. Заглянувши в мої безсоромні очі, капрал ще раз плюнув (верблюд безгорбий!) і підсумував:
- Займатися будеш за індивідуальною програмою!
Чогось такого я і чекав з самого початку. Головне, аби не бокс.
- І скажи Саталу, хай зробить тобі «хранителя».
Я ревносно закивав, чітко усвідомлюючи, що навіть слова такого в присутності мого наставника вимовляти не буду. «Хранитель» – це така примочка професійних чистильників, знаєте, як в казці: чорного мага убивають, а він перетворюється на попіл. Дякую, таке ліпше без мене.
Капрал ще раз хитросплетено висловився і наказав мені забиратися геть. Повторювати двічі йому не знадобилося.
В Редстон я повертався, заглиблений в роздуми про те, що контракт з НЗАМПІС у мене на п’ять років, пройшло менше ніж півроку, а ситуація все гірше і гірше. Причому, мені ні крони не заплатили навіть за ту возню з Проплішиною в Михандрові. Де справедливість? І потім хтось дивується, що чорні маги не йдуть на державну службу.
Пора бити Чвертку. В кінці кінців, темна смуга мого життя почалася з пропозиції попрацювати н його благо. Ви не подумайте, я не вірю в ці всі краухардські байки про вкрадене щастя, але те, що низка неприємностей почалася з моєї роботи в «Біокіні», це ж неспроста.... Раптом, отримавши від нього сатисфакцію, я поверну собі частину колишнього везіння? Принаймні, варто спробувати.
Глава 37
Якщо чорному щось вдарило в голову, пиши – пропало. В Університет я прийшов, вдягнувшись якнайпростіше – в тверезому виді Рон був сильним противником, а церувати сорочки у мене виходить тойво, не дуже.
Облом. На лекціях Чвертка не з’явився. Ну що ж, перший день після вихідних, з ким не трапляється! Хоча раніше бухати аж до запоїв Рон, ніби, звички не мав. Одначе, на наступний день Чвертки в Університеті знову не було. Він що, знущається?!! Але попередити його про мої наміри міг хіба Шерех, а це би було вже з розряду параної. Питається, як мені тепер поводитися: почати злитися чи полегшено зітхнути? І тут мої думки ніби дряпнуло – лізти на рожен Шерех остерігався, але думку свою до мене доніс, і думка ця була про те, що у Рона уже і без мене вистачає неприємностей. Цікаво, яких це? Коли нежить з мораллю про щось непокоїться, це погана ознака.
Я трохи подумав, потім пішов і на великій перерві подзвонив до Рона на стару квартиру – ключів від нового житла Чвертка родичам не давав, але що з ним стаєт0ся родичі мусили б знати.
- Будьте ласкаві, Рональда Реста, - дуже світським тоном попросив я.
- А хто його питає?
- Це староста його групи, з Університету, - і спробуй не повір.
- Що вам потрібно?
- Рональда Реста.
- Він захворів, і його зараз нема вдома. Що йому передати?
- Не переймайтеся. Я передзвоню в кінці тижня.
Я повісив слухавку і задумався – з якогось часу мені почали дуже не подобатися розмови про лікування поза домом. До того ж, Рон натякав на знайомство своєї матері з Мелонс, а ідіотизм в старшому віці невиліковний. У кого би вияснити, що там стається? І тут я згадав, що є хтось, кому може задати пару цікавих запитань сердитий чорний маг.
