Подумав і залишився пити чай з емпатами – бігати такою спекою було вище моїх сил. Тут мене і знайшов місцевий чи то шпик, чи то екскурсовод, і приніс план міста. Поки не спала жара (цей момент було легко визначити за тим, що емпати, нарешті, пішли), я сидів і методично переглядав карту на предмет будь-яких назв, зв’язаних з театром, байками, ботанікою і безпосередньо П’єро Сохане. Нарешті у мене з’явився шанс розв’язати застряглу в зубах загадку! Лист, що вартував життя моєму дядькові, точно включав у себе ребус, який, з точки зору того, хто послав, мав би бути зрозумілий адресатові інтуїтивно. Я знав дядька Ґордона п’ятнадцять років, отже, мав усі шанси зрозуміти хід його думок. Просто мені треба було трохи довше повозитися, можливо, відвідати кілька місць замість одного, а вже там «дорогоцінний друг» буде просто щасливий розповісти, що ж це таке він «урочисто утримав» заради «спадковості у наступників». Але Хо-Карг виявився величезним містом, і необхідних асоціацій одразу набралося за три десятки, я старанно записував їх на папері, який принесли за першою ж вимогою (оце сервіс!). Коли я закінчив свої пошуки, моя голова стала схожою на литу чавунну кулю.
Увечері лікував нерви, гуляючи сувенірними магазинами з екскурсоводом. Намагався згадати як цього хлопця звати (незручно все-таки). Пізно вночі повернувся і вивів погуляти Макса (фізичної нужди нема, але бігати йому подобається). Повертаючись, виявив біля під’їзду трьох бойових магів – сиділи і робили вигляд, що вони тут просто так (лавицю звідкілясь приперли). Прикинувся, що я їх впритул не помічаю – не люблю військових, нудні вони.
- Ні, сьогодні я його не бачив. ... Ні, це нерозумно. Навколо товчеться забагато народу. ... Звідкіля мені знати, може, у бійців Зертака фестиваль? .. Все це краще буде зробити в понеділок. ... У нього – охоронний монстр, я дозволю собі наголосити. ... До побачення, сер.
Глава 43
В понеділок зранку Деніса виловив приятель з відділу кураторів військових експертів (зараз ця публіка йшла в Аранген потоком, і робіт у відділі було по вуха).
- Ти, це, обережніше там! У наших ходять чутки, що некроманти підняли зомбі, тепер Зертак носиться з ідеєю випробувати його в бойових обставинах. Якщо що, одразу дави «манок» і падай пластом – плетіння вище пройдуть.
Від самої лише думки про битву чаклунів Деніса пересмикнуло. Треба сподіватися, куратори зуміють втримати своїх підопічних в рамках, і вони не будуть наражати на ризик цивільний персонал. Тим більше, рятуватися втечею Деніс був не здатний фізично: вчора ввечері він так виснажився, що, повернувшись додому, заснув прямо в купальні. Давно з ним такого не було! А все чому? Тому що молодий і енергійний некромант до пізньої ночі гасав дрібними крамничками як заведений. Його здобиччю стали: велика рожевощока лялька, відріз матерії з дуже миленькими квіточками, мітóк мережки і дві здоровенні ілюстровані книги казок (природньо, тягати це все довелося Денісу). Для кого Тангор це купує, було незрозуміло (за документами, дітей в нього ще не було), але чорна дитина не доторкнулася би до такого подарунку навіть під страхом смерті.
Куратор побоювався, що мага доведеться витягувати з номера волоком. Але ні: Тангор прийшов в управління сам і вчасно, не хамив, не скандалив і старанно виконував вказівки асистентів. Ну, просто ангельський характер! Правда, заповнювати анкету в трьох екземплярах маг відмовився категорично і, швиденько накидавши відповіді, посадив Деніса за переписування. Куратор не заперечував – з каліграфії у нього завжди було «відмінно».
Коли в кабінет акуратно, але не постукавши, зайшов невисокий чоловік в строгому сірому костюмі (уніформі Служби Безпеки) Деніс навіть зрадів – підопічний не буде нудьгувати, що означає, на подвиги його не потягне.
- Добрий день, містере Тангор, - привітався офіцер, - вже закінчуєте?
- Пишемо.
Деніс тихо зітхнув, старанно виводячи в потрібній графі назву задрипаного краухардського сільця і до нього – пояснення в дужках (однойменних поселень в горах було десятків зо три). До приглушеної розмови, як почалася між магами, куратор не прислуховувався, щоби не наробити помилок в незнайомих словах. Він якраз закінчував заповнювати другий листок, коли нервами пройшла хвиля неприємного тремтіння, хто інший би і уваги не звернув, але на курсах Служби Підтримки звичайних людей старанно вчили розрізняти ознаки близької присутності Джерела. Помітити магію простій людині було складно, але можна, і якраз десь поряд хтось зібрався ворожити.
- ... а той, кому чогось не вистачає, зараз дістане в рило, - дуже ввічливо вимовив Тангор, продовжуючи неквапну бесіду.
Через невідповідність тону, до Деніса не одразу дійшов смисл сказаного.
- Неприємностей не боїшся? - майже прошипів офіцер.
- Трупи мститися не вміють! - безапеляційно заявив починаючий некромант.
