Куратор сполохано стрепенувся і від побаченого одразу зіпрів – за лічені секунди спокійна розмова перетворилася на жорстоке протистояння. Чорні впритул свердлили одне одного поглядами, поважний офіцер неприродньо зігнувся і притис року до грудей в підозрілому жесті. Тангор на жести часу не тратив, на його обличчі цвіла не позбавлена привабливості, але при цьому абсолютно безумна посмішка, очі майже не мали райдужки, перетворившись на величезні, наповнені люттю зіниці. От-от в діло будуть пущені Джерела.
«Уже пора подати пластом?» – мимоволі подумалося Денісу. Його вчили заговорювати одного мага, йому не казали, що робити, якщо ініціаторів у конфлікту двоє.
- Сатал погано дресирує своїх щенят, - пробурмотів офіцер.
- Протестую! Вчитель виклав мені усе, що знав.
Деніс не одразу зрозумів, що старший маг здає позиції. Задкуючи і не відриваючи очей від суперника, він добрався до дверей, вдарившись об одвірок, і викотився в коридор. Тангор замислено дивився йому навздогін. От так, напевне, і виглядали в житті знамениті Магістри, про яких поки що Деніс лише чув.
- Дурник, - підсумував некромант поведінку свого суперника, - сподіваюся, на сьогодні цирк закінчено.
В останньому Деніс був не впевнений – до кабінету між іншим заглянули якась незрозуміла особа, а в коридорі нехарактерно енергійно тупали. «Значить, все-таки були Джерела.»
- Та ти не сци, - маг потрудився помітити його реакцію, - ми пошуткували.
Жарт вийшов не смішним, але от послабило Деніса від нього добряче. Залишати підопічного зараз було би верхом непрофесійності, і куратор мученицьки зітхнув.
- Може, перекусимо?
- Хороша ідея!
Переконавшись, що чорний маг зайнятий їжею, Деніс мило посміхнувся і вислизнув за столу. На виході з туалету його уже чекав усюдисущий Філістер.
- Доповідайте!
- Офіцер із Безпеки щось не поділив з Тангором. Суті претензій я не зрозумів, конфлікт майже одразу перейшов на силовий рівень. Зіткнувшись з протидією, офіцер відступив.
Філістер кивнув, задоволений його аналізом.
- Добре. Можна сподіватися, що роздмухувати скандал Ларкес не стане – коли чорним щось не подобається, вони просто перестають про це думати. Корисна риса!
- Мені треба було діяти інакше?
- Ні-ні! Як куратор, ти можеш запобігти випадковим конфліктом, учасники яких загнали себе в пастку гордині і самі раді викрутитися без втрат. Коли чорні націлені на вияснення стосунків, втручатися вже пізно, та й шкідливо – чим швидше вони поб’ються, тим менше шкоди буде завдано оточенню. На щастя, між ініційованими таке стається рідко, маги надають перевагу тому, щоб підвищувати свій статус більш надійними способами.
Почувши слово «рідко», Деніс повеселішав:
- Ну, тоді я пішов!
- Будете писати звіт, опишіть інцидент максимально детально. Зробіть нариси сьогодні ввечері, поки все не забулося, - сказав на прощання мудрий начальник.
Макс зустрів його трохи глузливим поглядом, який Деніс старанно ігнорував. Це пост-ефекти – у чорного кров бродить. Не ставало ще дозволити втягнути себе у вияснення стосунків: в найкращому випадку – поб’ють.
В понеділок півдня присвятив дебільному заняттю – мене реєстрували на некроманта. Знаєте, як це тепер називається? Спеціаліст з ретроспективної анімації. В житті би не здогадався! З мене списали ще один кристал, приготували фотопортрет і навіть взяли пробу крові, а потім видали набір методичок з правил магічної безпеки. З картинками. Я навіть не придумав, що на це сказати.
Але і у найнудніших бюрократичних процедур є кінець (це я знав ще з часів Бухти Транка), причому, щоби якнайшвидше його досягнути, простіше робити все за правилами, ніж пояснювати, чому не хочеш. До повного визволення було рукою подати, коли до веселощів вирішив приєднатися ще один персонаж – чорний маг в темно-сірому костюмі того ж типу, що любив одягати Сатал (щось на кшталт уніформи).
- Добрий день, - привітався чиновник.
Він був типовим «городським» чорним, з тих, яких ніколи не били за «зле око» в надто пристойній школі, ввічливі сусіди не помічали натяків на дивацтва дитини, а батьки не спромоглися витратитися на емпата. В результаті, із здібного малюка виросло щось притомне, але не комунікабельне. Тембр голосу у нього був приємний, от фізіономія викликала роздратування з першого погляду, і навіть те, що він ніби намагався вести себе по-дружньому, не допомагало – володіти мімікою цей чорний просто не вмів. На кишені піджака у нього висіла маленька табличка «Рем Ларкес». Правильний підхід! Одразу можеш бути впевнений, що ніхто не перекрутить твоє ім’я, особливо – начальство. А чи не цьому типу я зобов’язаний своїми астрономічними заробітками на ниві виганяючого нежить?
- Пропоную зайти до мене в кабінет. Є віскі, - нарешті розродився він.
- Дякую, для віскі зарано, - обламав я його і ще кілька секунд насолоджувався досягнутим ефектом розгубленості.
- Ми можемо зустрітися пізніше.
- Ми можемо взагалі не зустрічатися, - в тон йому відізвався я.
- У мене в кабінеті можна обговорити важливі питання без перешкод.
Мені навіть стало весело:
- А якщо я не хочу обговорювати їх навіть з перешкодами?
