- Ви що-небудь про це знаєте? - обережно поцікавився я.
Він видав мені дуже переконливе «ш-шоо».
- Не маю зеленої уяви! А ви?
- Аналогічно.
В принципі, мені лестила увага, але що, якщо мене пов’яжуть і почнуть вимагати назвати імена решти членів групи?
- Можна попросити вас невелику послугу? - зітхнув Ларкес.
- Так, звичайно.
- Не полишайте готелю, поки шум не вляжеться. Я спробую прискорити ваш від’їзд в Аранген настільки, наскільки це взагалі можливо.
- Годиться!
Ми ще посиділи в басейні – єдині в міністерстві, хто нікуди не поспішав.
- Дивно, - пробурмотів Ларкес, - для того, щоби вийти на штаб заколоту, вам знадобилося неповних десять днів, а мої колеги билися над цею задачею два роки. Як вам це вдалося?
- Та мені цей штаб ні в зуб ногою не здався! - нема сенсу робити вигляд, що ніц не знаю, - ти же зі мною був і знаєш – мені потрібні були ті, хто напав на дядька.
Колишній редстонський координатор недовірливо мугикнув:
- Існує повір’я, що деякі маги здатні чути голос Долі, причому, ухилитися від виконання вищої волі вони не в стані. Так це чи не так, але тепер я розумію, чому Сатал досі тримається.
- А що з ним не так? – образився я за вчителя (ідея про неможливість ухилитися мені теж не сподобалася).
- Нічого. Він – чистильник до самої своєї суті, органічно негодящий для групової роботи. Його єдина позитивна риса – нездатність зупинитися, - люб’язно повідомив маг. – На свої місце він попав за вміння «тримати удар» і неприйнятність до критики – керівництво вважало, що в умовах возні, яка почалася навколо Редстона, важливо буде не піддаватися на провокації.
- Знаєте, - пирхнув я, - а Ґрокка на посаду, між іншим, не він поставив.
- Не він, - зітхнув Ларкес, - підемо, щось перехопимо?
Я не заперечував, але не міг не помітити, що від можливості критики улюбленого себе Ларкес витончено ухилився. Якщо вдуматися, то цей теоретик аналізу був у нас регіональним координатором, то стає зрозуміло, чому у справах така жопа. Краще чистильник, ніж такий зануда! Але в Редстоні НЗАМПІС, принаймні, був, а от цікаво подивитися, як виглядає зараз той самий Аранген, який обходився без «нагляду» п’ять років. Заодно і звіт напишу.
Після обіду Ларкес нав’язався провести мене до готелю. Я спочатку не зрозумів, навіщо. Хоче, щоб ви нас побачили разом? Виявляється, я не врахував одної важливої обставини: у армійських магів вичерпалося терпіння. Їх не пустили до міста, їм було скучно, вони хотіли мотоцикл, вони хотіли зомбі, а моя скромна персона стояла у них на перешкоді. Не можна дражнити чорних, це шкідливо для здоров’я! Колишній координатор з самого початку щось таке підозрював, але мені не казав, сволота
Знайома компанія чекала мене під під’їздом, зустрічаючих було троє, і вирази на їхніх пиках нічого хорошого мені не обіцяли. Я спробував обійти їх великою дугою, але вони тут же перебудувалися, намертво перегородивши дорогу. Довелося помітити їх:
- Ну, що треба?
- Відійдемо, поговоримо, - мотнув головою тип у званні лейтенанта.
- Не хочу.
- А доведеться!
Я сміливий, я дуже сміливий, але в цей момент я зрозумів, що мені зараз буде непереливки. І, як на зло, жодного корисного зілля з собою не було – в купальні їх не дуже зручно ховати.
- Панове, тримайте себе в руках! Така поведінка на території урядового закладу...
Прекрасно, тепер мені доведеться прикривати ще і Ларкеса! Бойовики синхронно виставили щити – до боротьби вони були морально готові.
Несподівано я відчув, що колишній координатор теж викликає Джерело. Потужність каналу у нього була так собі, зате якість плетінь... Прокляття сірим димком виметнулося з його долонь, і щити забіяк просто згорнулися.
- Панове! - Ларкес підвищив голос. - Я повторюю: візьміть себе в руки! Порушення громадського спокою карається пониженням у званні і штрафом на два місячних оклади!
Не знаю, що виявилося більш переконливим: несподіваний облом, загроза пониження статусу чи можливість втратити гроші, яких чорним завжди не вистачає, але бойові маги вирішили прислухатися до голосу здорового ґлузду, посопіли трохи і розійшлися.
Я був вражений.
- Що ж ти раніше нічого не робив, якщо такий крутий?
Він старанно зробив скорчив гримасу зневажливого презирства, але крізь неї просвічувало задоволення собою.
- Завжди можна знайти спосіб домовитися, не вдаючись до мордобою.
- Але це ж скучно!
- Мої батьки були нормальними людьми і навчили мене багатьох інших способів розважатися.
Так він – маг у першому поколінні?! І таке буває. Я співчутливо похитав головою.
- Розумію, мужик, у мене он мати за білого вийшла. Прикинь? Досі тягне допомагати людям! Ледве стримуюся.
Ларкес звично смикнув мордою і коментувати не став.
