Капітан Бер скромно сидів на стільці біля дверей і намагався не кидатися в очі, що при його габаритах було складно, але можливо. До певної міри, причиною бурхливої реакції Сатала був і він, але брати на себе відповідальність за начальницьку істерику, що тривала вже тиждень, Паровоз не бажав. Хто міг хоч запідозрити, що старший координатор з такою хворобливою увагою поставиться до порушення субординації?
Злощасний дзвінок пролунав зранку.
Враховуючи шість годин різниці в часі, можна було допустити, що необхідність поговорити у Ларкеса виникла різко і в середині дня.
- Привіт, друзяко, - зітхнули в слухавці, - це знову я.
Голос колишнього начальника звучав блідо і наче позбавленим життя, і від цього, чомусь, здавався більш щирим
- Що-небуть сталося, сер? - обережно уточнив Паровоз.
В слухавці трохи помовчали.
- Похресника нашого тут зустрів, - «значить, Ларкес зараз у столиці», - пам’ятаєш його?
- А як же! - Паровоз не міг собі уявити, як можна забути цього непосидючого чорнокнижника.
- Скажи, як Саталові вдається з ним працювати? - напружено поцікавився колишній координатор.
Паровоз швидко прикинув усі можливі наслідки розмови: підставляти він нікого не хотів, але скандал з Ларкесом, в будь-якому випадку, вийдете Тангору боком – колишній начальник Бера виділявся виключною навіть для чорних магів злопам’ятністю.
- Та він з ним, по-хорошому, і не працює, - чесно відповів Паровоз, - все більше – лається.
І що буде, коли Сатал почне вимагати від молодого некроманта виконання конкретних задач, капітан собі уявити не міг.
– А що, якщо мені від нього потрібна співпраця? - не відставав Ларкес.
Паровоз глибоко задумався.
- По-перше, забудь таке слово «мусиш», по-друге, не намагайся давити на пацана, врахуй, Саталові він уже раз пришпилив. Чесно і повно виклади проблему, якщо він буде вимагати щось взамін – дай. Можна торгуватися. Краще не брехати.
- Мм-м. Здається, я вловив, - замислено протягнули в слухавці. - Дякую, друзяко. Ти, справді, дзвони, якщо що. Секретарю міністра, наприклад. Вона знайде, як мені передати.
І ось ця мирна, в принципі, розмова привела Сатала в крайній ступінь розлюченості.
Кевінахарі, мовчки, наповнила чашки свіжозавареним чаєм. Координатор, виконавши танець обурення, що став уже майже ритуальним за останній тиждень, опустився у крісло, а капітан Бер перебрався поближче до столу.
- Отже?
- Звіт аналітиків готовий, - капітан поклав на стіл папку. - До речі, Воскер наполягає, що Ларкес свідомо не дав задушити проблему в зародку.
- Чудово! - Старший колега координатор зловтішно посміхнувся, хіба лише руки потирати не став. - На нараді мені буде, що йому сказати. І те, що він липне до моїх співробітників, я йому теж нагадаю.
Міс Кевінахарі закотила очі. Емпатка одразу порадила капітанові наплювати на ефект, який він справив, і більше не піднімати цієї теми, очевидно, в її розумінні те, що сталося, було невід’ємним наслідком натури старшого координатора.
- Знайшли час радитися, - незадоволено пробурчав Паровоз.
- Так, як зараз, теж не можна, - стрепенувся Сатал. - Жменька фанатиків шпиняє урядові сили, як хоче. Поки що нас рятує хороша економічна кон’юнктура – у суспільства нема приводів для обурень. А далі що буде? Давити паразитів треба, прямо зараз!
Передбачення Деніса збулися – молодого некроманта виперли зі столиці з поспіхом, який за інших обставин було би важко пояснити. Виявивши це, Тангор почав нудити і впиратися (напевне, з духу протиріччя), хоча до того просто горів бажанням відправитися до місця роботи, але тут хитрун Філістер прозоро натякнув, що наступний потяг до регіону в скруті піде не раніше, ніж через тиждень... Чорний підхопився і за дві години був готовий їхати.
- Ви відправляєтеся разом з підрозділом капітана Рідзера, - посміхаючись, старший куратор підсовував юнакові папку з документами про відрядження.
- Армійці? - Тангор косився на папку з підозрою і тримав руки за спиною.
- Надійна охорона ніколи не зашкодить! В Арангені зараз неспокійно.
Некромант побухтів трохи, зітхнув і прийняв документи. Містер Філістер ніби випарувався.
- Знаєш, - поділився враженнями Тангор, - твій бос – ще той жук!
Деніс був з цим визначеним абсолютно згоден, але зганьбити честь мундира не міг:
- Він просто про вас непокоїться.
Того дня переваги мотоцикла в столиці були особливо помітні: некромант встиг відправити в Краухард посилку з сувенірами, випити чаю, пограти Денісу на нервах, а автомобіль з зомбі і валізою до вокзалу все ще не доїхав. І це при тому, що народу на вулицях стало менше!
- Може, автомобіль на жарі заглухнув, - пробував викрутитися з положення куратор.
- Угу. Або їх дорогою грабанули, - похмуро запропонував свою версію Тангор.
Дивна ідея. Кому міг знадобитися автомобіль з шматтям і мертвим псом, Деніс собі не уявляв.
- Підемо, хоч на паровоз подивимося, - некромант рішуче виліз з-за столу.
Куратор без охоти поволочився слідом.
