У просвітах між хатинами виднівся споруджений на галявині з багамською травою будинок на палях — котедж, призначений для відпочинку службовців компанії «Вест-індіан Цитрус». Щоб захистися від термітів, яких у бухті було більш як удосталь, будиночок підняли на палі та щільно закрили протимоскітною сіткою. З’їхавши з твердого покриття дороги, Бонд поставив машину на галявині. Поки Кворрел облаштовував дві кімнати для Бонда, той, обмотавши рушник навколо стегон, пройшов пальмовою алеєю до моря, котре було ярдів за двадцять від будинку. Впродовж години Бонд плавав та пірнав у теплій морській воді, розмірковуючи про острів Сюрпризів і його справжні сюрпризи, подумки долаючи тристафутову відстань, думаючи про акул, баракуд та інші небезпеки, котрі можуть чатувати на нього у морі — цьому своєрідному сховищі живих книг, які нікому не під силу прочитати.
Повертаючись у дерев’яне бунгало, Бонд отримав перші для нього отруйні укуси. Кворрел здавлено хихикнув, побачивши пласкі ґулі на його спині, котрі Бонд одразу ж почав чухати.
— Я не можу їх відігнати, капітане, — розвів руками Кворрел. — Але можу зробити так, щоб вони не дошкуляли. Спочатку прийміть душ і змийте зі себе солону воду. Ці гнуси кусають лише впродовж години ввечері й дуже люблять присмачувати свій харч сіллю!
Коли Бонд вийшов із душу, Кворрел витягнув пляшечку і змазав укуси якоюсь гидотною коричневою рідиною, що смерділа креозотом.
— У нас, на Кайманових островах, мошкари більше, ніж будь-де, — зауважив, — але ми не звертаємо на неї жодної уваги, поки маємо ось це.
За десять хвилин на землю стрімко опустилися сутінки, раптово навіявши смуток, і вмить засяяли зірки й майже повний місяць, а шум моря затих до ледь чутного шепоту. Це був короткий період штилю між двома найважливішими вітрами Ямайки, відтак пальми знову розпочали неголосне шелестіння.
Кворрел різко повернув голову до вікна.
— «Могильник» подув, — прокоментував.
— Що це означає? — здивувався Бонд.
— Так місцеві рибалки називають бриз, що дме коли з моря, а коли з берега, — пояснив Кворрел. — І він частенько приносить сморід з острова — від шостої ранку до шостої вечора. А між цими годинами дме Вітер-Лікар — і дарує свіже повітря з моря. Принаймні, так ми називаємо ці вітри на Ямайці.
Кворрел запитально глянув на Бонда.
— Гадаю, ви з Вітром-Могильником робите спільну справу, кепе99 — додав напівжартома.
Бонд коротко розсміявся і сказав:
— Я радий, що хоч години роботи у нас не збігаються…
Зовні почали кумкати квакші, засюрчали цвіркуни, а великі бражники100 попідлітали до захисної сітки вікон і бились об неї, тріпочучи й в екстазі споглядаючи дві гасові лампи, що звисали з поперечин на стелі.
Час од часу повз вікна проходили рибалки чи гуртик смішливих дівчат, які прямували з пляжу до єдиної в бухті крихітної крамнички, де торгували ромом. Ніхто не ризикував іти самотою, побоюючись даппі101 під деревом або теляти з обплутаними ланцюгами ногами, яке наближається до вас, і полум’я виривається з його вогненних ніздрів.
Поки Кворрел готував вельми апетитну страву з риби, яєць та овочів, яка мала стати основним продуктом їхнього харчування, Бонд сів ближче до світла і зайнявся вивченням літератури, котру Стренґвейз узяв у Інституті Ямайки. Це були праці про тропічні моря та їхніх мешканців авторства Біба, Аллена та інших дослідників, а також книги про підводне полювання Кусто й Хасса102. Якщо Бонд хотів подолати ті триста ярдів під водою, то він мав бути знавцем такої справи і не хотів ризикувати. Тепер розумів розмах «Містера Біґа» й не мав сумнівів, що підступи до острова Сюрпризів охороняють надійно. І гадав, що «Містер Біґ» не вдаватиметься до настільки примітивної зброї, як рушниці чи вибухові пристрої. «Містер Біґ» волів працювати, не даючи підстав, щоб його тривожила поліція. Тож мусив діяти, хоча б позірно, у рамках закону. Бонд здогадувався, що «Біґові» якимось чином удалося приборкати підводні сили, щоб ті працювали на нього, тому Бонд саме на цьому й зосередився, вивчаючи вдачу акул і баракуд, а також морського диявола та восьминога.
Факти, що їх наводили натуралісти, були жахаючі й навіювали страх, однак досліди Кусто в Середземному морі та Хасса в Червоному і на Карибах були обнадійливішими.
Тієї ночі Бонду наснилися гігантські кальмари та морські коти103, мелькали риби-молоти та пилоподібні зуби баракуди — отож, стогнав та обливався потом уві сні.
Наступного дня він почав тренування під пильним і критичним оком Кворрела. Щоранку перед сніданком Бонд пропливав милю, а потім бігцем, непіддатливим піском, повертався до бунгало. О дев’ятій вони сідали в каное, натягнувши трикутне вітрило і мчали побережжям до Кривавої і Апельсинової бухт — туди, де закінчувався пісок і починалися скелі, а рифи й маленькі печери підступали близько до берега.
Тут вони залишали своє каное і вирушали в захопливі підводні експедиції, прихопивши зі собою маски, гарпуни й стару рушницю для підводного полювання. Кворрел стверджував, що умови під водою тут такі самі, як і в бухті Акул.
