— Я придбав усе необхідне, — озвався Стренґвейз. — Яхта «Секатур» завтра бере курс на острів Сюрпризів. Після залагодження митних формальностей у порту Марія вона уже ввечері кине якір біля острова. На борту її — сам «Містер Біґ»: це вдруге, що він сюди прибуває. А ще з ним — жінка. Згідно з даними ЦРУ, дівчину звати Солітер. Чи відомо вам щось про неї?
— Не надто багато, — проказав Бонд. — Однак я б хотів вирвати її з лабет «Біґа». Вона не належить до його команди.
— Мадемуазель згорьована, — зауважив романтичний Стренґвейз. — Кажуть, там є на що поглянути. ЦРУ стверджує, що вона — справжня красуня.
Але Бонд, не дослухавши його, вийшов на веранду, начебто милуючись зорями. Ще ніколи в житті не було так багато поставлено на кін. Таємниця скарбу, необхідність знищення небезпечного злочинця, спроба ліквідації комуністичної шпигунської мережі та обрубання щупалець «СМЕРШу» — жорстокої машини, з якою у Бонда були власні порахунки... І в кінці усього цього — Солітер — його головний приз!
Зірки про щось сигналізували йому загадковою світловою азбукою Морзе, але Бонд не мав до неї ключа.
«Бо Дезерт»106
Після вечері Стренґвейз пішов до себе, домовившись, що зустрінуться на світанку. Він залишив Бондові нову купу книг та брошур про акул і баракуд, а Бонд усе це переглянув з неабияким інтересом. Прочитане мало що додало до практичних знань Кворрела. Усю цю літературу створили науковці, котрі описували в основному випадки, що сталися на Тихому океані, де будь-яке тіло, що мелькало в прибережних водах, неминуче привертало увагу допитливих риб.
Однак панувала усталена думка, що небезпека для підводних плавців із відповідним оснащенням набагато менша, ніж для тих, хто перебуває у верхніх шарах води. Утім, і ті, й ті могли зазнати нападу сімейства акул, якщо вони були збуджені, зачувши у воді запах крові чи плавця або ж вібрацію водної поверхні, яку продукує поранений. Однак, як дізнався Бонд, їх можна було налякати голосними звуками у воді — ба навіть просто окриком, і тоді акули, якщо їх ще й переслідують, просто рятуються втечею.
Згідно з дослідженнями Американської морської лабораторії, найефективнішим засобом для відлякування акул виявилася сполука ацетату міді та барвника чорного нігрозину, і такі «коржики» додавали тепер до комплектів ВМС США.
Бонд покликав Кворрела. Корінний житель Кайманових островів із презирством слухав, як Бонд уголос читає йому про дослідження наприкінці війни Міністерства військово-морських сил США «серед полчищ акул», котрим були створені «екстремальні умови».
«Акул привабили до човна креветками та нутрощами риб, — провадив далі Бонд. — І вони відразу ж наблизилися — стрімкими моторними косяками. Тоді ми приготували балію зі свіжою рибою, а іншу — з рибою впереміш із порошком-репелентом. Ми підпливли до зграї акул, і наш фотограф почав знімати усе на камеру. Впродовж тридцяти секунд я кидав акулам звичайну рибу, а вони, плескаючись, поїдали її. Тоді я проробив те саме з рибою, змішаною з репелентом, — кидаючи її тричі по тридцять секунд. Під час першого кидка акули жадібно накинулися на «хорошу» рибу, ненаситно поїдаючи її. Вони продовжували їсти її і через п’ять секунд після вкидання у воду риби з репелентом. При другій спробі люта зграя поїдала «хорошу» рибу, але після вкидання риби з репелентом одразу ж відпливла геть. Поки репелент був у воді, акули не пробували «підживитися». За третьої спроби нам не вдалося привабити акул до човна ближче, ніж на двадцять ярдів».
— То що скажеш на це? — запитав Бонд.
— Вам краще б таки мати цю штуку, — всупереч власній волі визнав Кворрел.
Бонд був схильний до згоди з ним. Вашингтон повідомив, що «коржики» вже відправлені, однак прибудуть не раніше, ніж за 48 годин. Але якщо репелент і не доставлять вчасно, Бонд не впаде у відчай. Він не міг уявити, щоб його очікувала аж така небезпечна підводна зустріч на шляху до острова.
Перед тим, як заснути, Бонд вирішив, що жоден хижак не зможе на нього напасти, якщо у воді не буде крові, або якщо його страх не передасться рибі. Стосовно восьминога, скорпени чи мурени, то Бондові слід було лише уважно дивитися під ноги. На його думку, в тропічних водах найбільшу небезпеку для плавців становили тридюймові колючки чорних морських їжаків, і біль, якого вони можуть завдати, справді здатний перешкодити йому виконати завдання.
Наступного ранку близько шостої вони вирушили в путь і о пів на одинадцяту були в «Бо Дезерт».
Як виявилося, це прекрасна стародавня плантація площею приблизно тисячу акрів — із руїнами пречудової старовинної садиби, що вивищувалися над бухтою. Прикрита заростями гвоздичного перцю та цитрусовими в облямівці широколистих дерев і пальм, садиба мала давнє минуле, яке сягало часів Кромвеля. У вісімнадцятому столітті садибам прийнято було давати романтичні назви; тож частенько ямайські маєтки називалися помпезно: «Прекрасне повітря», «Чудовий вид», «Боскобель», «Гармонія», «Німфенберґ» — чи хоча би «Панорама», «Задоволення» або «Гармонія».
