— Тобто цього разу ти тут від імені батька? Нарешті! Я знав, що вони надішлють когось, щоб переглянути мій договір!
— Е-е, що? — запитав Джейсон.
— Ох, дякувати богам! — Еол зітхнув з полегшенням. — Минуло... скільки? Три тисячі років з того часу, як Зевс зробив мене господарем вітрів. Не те щоб я не був удячний, авжеж! Та, якщо чесно, мій договір такий неясний. Безперечно, я безсмертний, проте «господар вітрів». Що це означає? Я природний дух? Напівбог? Бог? Я хочу бути богом вітрів, тому що це надає набагато більше переваг. Можемо почати з цього?
Джейсон спантеличено глянув на друзів.
— Чоловіче, — промовив Лео, — гадаєте, ми тут, щоб підвищити вас?
— А що, це так? — Еол широко посміхнувся. Діловий костюм став цілковито блакитним — без жодної хмари на тканині. — Чудово! Тобто, гадаю, я проявив трохи ініціативи з каналом погоди, еге ж? І, авжеж, я завжди в пресі. Стільки книжок написано про мене: «У розрідженому повітрі», «Вище неба», «Звіяні вітром»...
— Е-е, не думаю, що вони про вас, — сказав Джейсон, перш ніж помітив, що Меллі хитає головою.
— Нісенітниці, — відповів Еол. — Меллі, хіба це не мої біографії?
— Безсумнівно, пане, — пропищала вона.
— От, бачите? Сам я не читаю. Хто на це має час? Та очевидно, що смертні мене обожнюють. Тож змінимо мій офіційний титул на бога вітрів. А тепер щодо зарплатні і персоналу...
— Пане, — промовив Джейсон. — Ми не від Олімпу.
Еол кліпнув очима.
— Але ж...
— Я син Зевса, так, — сказав Джейсон, — але ми тут не для обговорення контракту. Ми на завданні, і нам потрібна ваша допомога.
Обличчя Еола спохмурніло.
— Як і минулого разу? Як і кожному героєві, який сюди приходив? Напівбоги! Завжди вам щось потрібно, чи не так?
— Пане, будь ласка. Не пам’ятаю минулого разу, але якщо ви допомогли мені тоді...
— Я завжди допомагаю! Ну, іноді я руйную, але здебільшого допомагаю, а іноді мене просять зробити і те, і те водночас! От, Еней, перший з вас...
— З нас? — запитав Джейсон. — Тобто з напівбогів?
— Ой, та годі тобі! — випалив Еол. — Я маю на увазі твій рід напівбогів. Ти ж знаєш Енея, сина Венери, — єдиний вцілілий герой Трої. Коли греки спалили місто, він утік до Італії, де заснував царство, що зрештою стало Римом, бла-бла-бла. От що я мав на увазі.
— Не розумію, — визнав Джейсон.
Еол закотив очі.
— Головне, що мене кинули в центр того конфлікту! Юнона така: «Ох, Еоле, знищи кораблі Енея для мене. Він мені не подобається». А потім Нептун каже: «Ні, не смій! Це моя територія. Заспокой вітри». А потім Юнона така: «Ні, потопи його кораблі, а то я скажу Юпітеру, що ти відмовляєшся допомагати!» Гадаєш, легко зробити все це водночас?
— Ні, — відповів Джейсон. — Гадаю, що ні.
— І не змушуй мене пригадувати Амелію Ергарт[48]! Я досі отримую розлючені вимоги з Олімпу збити її з неба!
— Нам просто потрібна інформація, — промовила Пайпер своїм найбільш заспокійливим голосом. — Ми чули, що ви знаєте все.
Еол підрівняв свої лацкани і глянув на неї, трошки заспокоєний.
— Ну... це правда. Наприклад, я знаю про цю вашу справу... — Він змахнув пальцями на них трьох. — Цей безрозсудний план Юнони зібрати вас разом, швидше за все, скінчиться кровопролиттям. А щодо тебе, Пайпер МакЛін, я знаю, що твій батько опинився у великій біді.
Він простягнув руку, і в неї влетів клаптик паперу. Світлина Пайпер з чоловіком, певно, її батьком. Його обличчя здавалось дуже знайомим. Джейсон був переконаний, що бачив його в декількох фільмах.
Пайпер узяла світлину. Її руки тремтіли.
— Це... це з його, гаманця.
— Так, — промовив Еол. — Усі речі, звіяні вітром, зрештою потрапляють до мене. Світлину віднесло вітром, коли його схопили породжені землею.
— Породжені ким? — запитала Пайпер.
Еол відмахнувся від запитання і прищурено поглянув на Лео.
— А щодо тебе, сину Гефеста... так, я бачу твоє майбутнє.
У руки вітряного бога влетів ще один папірець — старий рваний малюнок, зроблений крейдою.
Лео взяв його так, наче той був намазаний отрутою.
І похитнувся.
— Лео? — промовив Джейсон. — Що це?
— Дещо, що я... я намалював, коли був малим. — Він хутко його згорнув і сховав у куртку. — Це... так, нічого.
Еол розсміявся.
— Невже? Усього лише ключ до вашого успіху! Так, про що ми говорили? А, так, ви хотіли інформації. Певні щодо цього? Інколи інформація буває небезпечною.
Він посміхнувся до Джейсона, наче кидаючи виклик. Меллі позаду нього похитала головою на знак застереження.
— Так, — сказав Джейсон. — Нам потрібно знайти лігво Енцелада.
Еол більше не посміхався.
— Велетень? Що ви у нього забули? Він жахливий! Навіть не дивиться мою програму!
Пайпер тримала світлину.
— Еоле, у нього мій батько. Ми повинні врятувати тата і з’ясувати, де тримають Геру.
— Слухайте, це неможливо, — відповів Еол. — Навіть я цього не бачу, і повірте, я намагався. Над місцем знаходження Гери чаклунська завіса — дуже могутня, неможливо пробитися.
— Вона в місці під назвою «Будинок Вовка», — промовив Джейсон.
— Стривайте! — Еол поклав руку собі на чоло і заплющив очі — Я щось бачу! Так, вона у місці під назвою «Будинок Вовка»! На жаль, я не знаю, де він.
