- І це наш порятунок, - помітивши, тяжко зітхнув магістр Дотр.
- На жаль так. Й порятунок, й прокляття водночас, - підвів підсумки декан.
Цю дивну розмову пояснити дуже легко. Як з’ясувалося на дівчат у місті полювали демони, що лізли через стихійні портали. Відстежити, де й коли відкриється черговий, було не можливо, тож вирішили влаштувати пастку. Й приманкою мала виступити я. От й сиділи члени Ордена й сперечалися, чи доречно використовувати для цієї місії спостерігача Головного.
А в мене виникло додаткове питання: чи всі магістри школи входять до цього Ордену?
Ну от як з такими стрибками думок в голові зосередитись? Важливе питання ж обговорюємо - пильність й уважність до дрібниць, от що має займати думки. Так ні, давай ще про щось подумаю. Наприклад рецепт борщу згадаю. Цілковита безвідповідальність. Лаяти саму себе - безрезультатно, як і іншим читати нотації. І що з цим робити?
- Вона взагалі не слухає, - намагаючись привернути увагу, голосніше промовив магістр Ванлір.
- Уважно слухаю. Ви щойно пропонували долучити більш досвідчених чаклунок, - видала, вхопившись за останні слова. - А за містом ці портали спостерігались?
Чотири пари очей звели свій погляд на мені.
- Так, - відповів Німідор.
- А їх там більше, чи менше аніж в місті?
- Пропонуєш встановити пастку за межами міста? - замість відповіді запитав ельф.
- Саме так. Якщо тут, окрім мене, є ще дівчата - неважливо, чи є в них магічна сила, чи ні, то за містом в мене не буде конкуренції. То й шанс, що прийдуть саме за мною, збільшується.
- А якщо не прийдуть? - з недовірою запитав декан. - За містом портали давно не спостерігали.
- А якщо не прийдуть в місті? Як на мене, спочатку треба з’ясувати, що їх приваблює. На що вони лізуть?
- Це не магія, і не колір волосся. Це дівчата не старше двадцяти років, які не боялись самі ходити вночі містом. Більше нічого спільного, - відповів ельф.
- А місця, де були скоєні злочини та відкриті портали? Чим вони пов’язані? - не зупинялась я. - У вас є мапа міста? Якомога точніша?
- Десь була. Ось, тримай, - протягнув мені декан, діставши її зі шафи. - Там навіть має бути трохи й за містом.
- Дякую. Спочатку відмітьте, де відкрилися портали. А потім - де сталися напади. Й краще, щоб було видно, з якого порталу напали.
- Коло - це портал, хрести - місце злочину, а стрілочка - ну, й так зрозуміло, - пояснив Німідор та почав розмальовувати мапу під незадоволення сопіння декана. Шкільну власність псували, та не заважав цьому.
Витративши на це хвилин десять, всі уважно подивились на результат.
- Неймовірно! Ні якого навіть натяку на якусь схему, - оголосив магістр Дотр.
- Я з вами не згодна, - й діставши олівця почала з’єднувати відмітини в єдине.
- Що це? Такий знайомий малюнок. Десь вже його бачив… - Лавер так звів брови, намагаючись пригадати, що лоб аж зморшками вкрився.
- В доримському храмі, - відповіла я. - У тому місті, де я вперше опинилась в цьому світі. А ще дійсно, ловити за містом не вдасться. Портали почали відкриватися за стінами, а зараз наближаються до центру міста, - тикнула я пальцем.
Лайка разом з прокляттями замінила відповідь. Перші портали відкривались за межами, але малюнок складався саме на вулицях Маг-Рівіка.
- Якщо уважніше придивитися, то наступний портал відкриється тут або ось тут. Майже поряд один з одним.
- То там і влаштуємо засідку. Твоя ж задача - спіймати живцем хоча б одно демона. Привернути увагу й схопити. Без відривання голів. Зрозуміло? - запитав Німідор. Схоже, він змирився з тим, що я - не безпорадна пані.
- Так. Якщо він за мною піде. Ви самі говорили, що жертвами стають дівчата не старше двадцяти років. А скільки мені - я й гадки не маю. Але в минулому житті точно було більше.
- Непомітно. Сподіваюсь, що про цю частину твого життя вони не здогадаються, - додав декан. - А ще я сподіваюсь, що сьогодні демони знов завітають до Маг-Рівіка. Зустрічаємось біля корчми “Голосливий Півень” через три години. А з тобою, - це він до мене звернувся, - через дві - в моєму кабінеті. Й фамільяра свого не забудь. Тільки в меншій формі, щоб не злякав нападника.
Самідір якраз спав біля дверей. Відчувши, що заговорили про нього, підняв свою шаблезубу голову та широко позіхнув, чим викликав стурбованість у присутніх. А я промовчала. Але дуже захотілось звернути увагу присутніх, як змінився план дій - і я з приманки перетворилась на мисливця.
***
Стрімко перемістившись у просторі, я опинилась біля порталу й замерла від несподіванки. Демон, що прийшов в наш світ навіть й близько не нагадував тих, хто вже відвідував місто. Спочатку я прийняла його за людину - високого чоловіка з довгим темним волоссям. Але коли він обернувся до мене обличчям, то помітила його очі, затягнуті темрявою.