- А де я можу ознайомитись з переліком дисциплін? - У мене. Але виносити не дам.
- Тоді, якщо ви не проти, я його перепишу.
- Так, звісно.
Я дістала з сумки блокнот та ручку й хутко переписала та записала все що було
потрібно.
- У мене до вас останнє питання. А чи є у вас гуртожитки? - Є. Але в них в одній кімнаті проживає одночасно від чотирьох до шести осіб. На
початок навчання місць вже не має: як тільки хтось звільняє місце, одразу знаходиться наступний в черзі. Тож краще пошукайте житло в місті. Багато хто здає кімнати - сппитайте про це в Торговельному чи Ремісничому Кварталі.
Подякувавши, я вийшла з кабінету, заглиблена в думки - й одразу з розмаху
врізалась в ілліна, який допоміг з потрібними дверима.
- Та що ж за день такий? - вилаявся він, розуміючи, що саме він винен у зіткненні.
Пробурчавши слова вибачення, легенько посунув мене він увірвався до кабінету зі словами: - Ліскара, Джуарід в себе?
- Так, - відповіла та.
Далі підслуховувати не стала. В мене й своїх справ вдосталь.
Коли була в Лурбіні, в банку “Платинова Кірка” мені обіцяли допомогу з
фінансовими питаннями, чим й вирішила скористуватися.
Усередині банку було розкішно: Поліроване дерево, мармур, золото, кришталь, та
килими. Моя дракониця була задоволена, хоча сама ніколи не любила “цяцьки” й показний статус достатку.
- Добрий день. Чим можу допомогти? - щойно я переступила поріг банку, як до мене
одразу звернувся його працівник.
- Добрий день. В мене в вашому банку є рахунок. Його відкрили в Лурбіні, й там
пообіцяли, що в будь-якому відділенні можу звертатися з фінансових питань.
- Ви хочете зняти гроші чи покласти?
- Скоріше зняти. Але перед тим, як це зробити, хочу у вас запитати - може, знаєте,
де в Маг-Рівіку продають будинки? Хочу придбати один.
Ідея придбати власне житло виникла в мене після години блукання по
Торговельному Кварталі в пошуках кімнати. Умови в таких помешканнях, звісно, були набагато кращі, ніж у трактирах, але для більш постійного проживання хотілось більше зручностей та менше допитливих сусідів.
- Прошу пройти зі мною. Ми залюбки допоможемо вирішити ваше питання. До речі,
мене звуть Карг Грорин.
- Приємно познайомитись. Я - Ятаар Лій-Фо Ольше. Гном привів мене до невеличкої кімнати з запаленим каміном та зручними м'якими
кріслами біля нього.
- Присядьте. У володінні банку є кілька маєтків та інших забудов. На яку суму ви
розраховуєте?
Ось тут я замислилась, бо зовсім не орієнтувалась в цінах на нерухомість в цьому
світі.
- Щось не так? - запитав співрозмовник. Напевно, моє мовчання було занадто
довгим.
- Ні, все гаразд. Я просто не знаю цін на житло, - чесно зізналася я. Якщо мене
спробують надурити - я це відчую одразу.
- Я, звісно можу назвати ціни, але не бачивши товару, вам буде важко зрозуміти, чи
воно того варте. Давайте краще зустрінемось завтра о дев'ятій ранку. Я особисто покажу вам усе що маємо, та розповім скільки це коштує. А якщо вам нічого не сподобається - пошукаємо серед інших продавців.
Ідея мені сподобалася, і я одразу погодилась. Зрештою, вони не можуть змусити
мене купити те, чого я не захочу. Це навіть не вдалося торговельним агентам у моєму минулому житті. Попрощавшись з паном Грорином, хоч би ім'я запам'ятати, я вирушила до гостьового будинку. Більше планів на сьогодні не було.
- А тут колись була крамниця алхімії та зіль, - прокоментував пан Грорин. Я оглянула кімнату поглядом. Запилено. Брудно. Махри павутиння. Зламані меблі.
Облізлі стіни. Камін, закіптюжений сажею. У повітрі - затхлий запах.
За цією кімнатою ще були приміщення. Одне нагадувала комірчину для швабр, інше
- з сходами, що вели до горища. Все це мало вихід не на головну Торгову вулицю, а у провулок Сірого провулка. Але мені вже було байдуже. Я закохалася в це місце з першого погляду. Тут було так багато магії, що здавалося начебто це місце створено не руками.
Напередодні я обмірковувала, які дисципліни хочу вивчати, та зупинилась на
артефакториці. А це місце ідеально підходило для майстерні - або навіть крамнички. Я навіть назву підібрала: "Скарбничка Дракона".
- Скільки коштує це приміщення? - зморщивши ніс, щоб не чхнути, при цьому
намагаючись приховати інтерес, запитала я.
Пан Грогин розпочав сьогоднішній показ із триповерхового особняка майже в
центрі міста. Потім перейшов до більш скромніших будинків - таких, вартість яких я вже могла собі дозволити. Звісно, якщо ще продам деяку кількість луски. А тепер - це.
- Так, давайте подивимося. Отже, колишня крамниця магістра Фрилрга “Лист
здоров’я” оцінюється в... сімдесят п’ять джубів.
- Тут ремонт обійдеться у всі двісті, - скептично зауважила я, сподіваючись, що з
ціною не прогадала.