У перший день тижня - чотири нові предмети. Два перед обідом, "Травологія" та "Руни", та два після: "Побутові заклинання" та "Основи трансформації неживих об’єктів". Кожен викладач, прочитавши коротку вступну промову, одразу переходив до справи - лекції та практики.
На “Травології", у теплиці, ми вчилися відрізняти польову ромашку від гірської. Щодо мене - різниці немає, але магістр Індіелла лар Кілла півтори години доводила протилежне з такою пристрастю, наче від цього залежила доля світу. Я мовчки робила ескізи та нотатки в чистих зошитах, радіючи, що чудово малюю. Квіти, як живі виходили.
На “Рунах” було жвавіше. Магістр Дафна Яла цікаво та зрозуміло пояснювала, де саме руни можуть бути корисними, та як ними користуватися. А це було майже скрізь: від бойових заклинань, до артефактів.
На "Побутові заклинання" ми з Філлом прийшли після обіду. Не знаю, як хлопцю, а мені хотілося спати. Проте магістр Стефа Лійрра швидко розвіяла сонливість, демонструючи найпростіші заклинання прибирання пилу, яке ми відпрацьовували до кінця заняття.
На “Основах трансформації неживих об'єктів”, або “ОТНО”, теж проводились демонстрація та використання заклинань. І до кінця уроку мені вдалося зробити дерев’яну ложку з дерев’яної виделки.
Та вчителі на цьому не зупинилися - задали стільки домашньої, рукописної роботи, що довелось засісти в бібліотеці з перших днів. Щоб не почати відставати ще на старті. Якщо чесно, якби не мій новий друг, я б точно з тиждень байдикувала. Але мені не дали. Так, і якось ганебно стало. Я ж навчаюся для себе, а не для галочки, як багато хто в моєму минулому світі.
А ще від Філла дізналася про нову для себе расу - Ал’єри.
Шое залюбки розповів про свой народ та якось навіть пообіцяв продемонструвати другу форму. Мені було цікаво, яка вона виглядає. Взагалі, Філл не дуже відрізнявся від санкорів. Золотиста, як від засмаги, шкіра. Хвіст відсутній - він з’являється лише у другій іпостасі. А так - ті ж самі роги, ті самі гострі вуха, щоправда більше схожі на ельфійські. Густе волосся кольору чорного шоколаду, вишневі очі. На початку я прийняла його за напівкровку. А він, виявляється, Ал’єр! Південна раса Великої Пустелі.
Взагалі, як мені вдалося помітити, багато рас зовні дуже схожі між собою- особливо на перший погляд.
Про себе я змогла повідомити лише одне: що з тих, кого взимку притягнуло коло. А також, що я перевертень. Той факт, що також є драконом, вирішила поки зберегти в таємниці.
Першим уроком сьогодні була “Геологія”. Я обрала цей предмет, оскільки він був пов'язаний з артефактами, Філл - через алхімію.
Магістр Кадмір Семо так захоплено розповідав про камені та метали, що я запідозрила в його родині гномів. Але високий зріст, гострі вуха та світло-блакитна шкіра скасували всі підозри. Філл же назвав цю расу - Кельтар. А ще додав, що, як і ал’єри, мають другу форму.
Магістр хутко креслив схеми на дошці, раз по разу поправляв каштанові локони, які падали на обличчя. Волосся "сиділо" від крейди, але чоловік цього не помічав - продовжував з ентузіазмом пояснювати, що до чого.
Другим було зіллєваріння.
Ось тут я опинилась у своїй стихії - і на мить замислилась над зміною спеціалізації. Напевно, на це вплинуло те, що я завжди ладила з пательнями та каструлями на кухні, в той час не лякалась експериментувати з приправами. А тут - все відповідно до рецепта. Легко.
З першої спроби вдалося приготувати найпростіше зілля проти застуди, чим викликала захоплення магістра Олівера Стера та пропозицією записатися на додаткові факультативи.
Це було дуже спокусливо.
Викладачі в школі рідко брали особистих учнів, але проводили додаткові заняття. За окрему плату та вільний від основного навчального розкладу, час. Але через жорсткий графік та роботу це було неможливо, тому довелось відмовитись.
Після обіду наші лекції з Філлом знову розійшлися. Він пішов на “прокляття”, я - на “Елементаристику”.
***
Як і обіцялося, замість кабінету, ми були на спеціальному майданчику, розташованому на подвір’ї. Це було не зовсім зручно, оскільки за календарем була весна, а сніг та морози навіть не чули про це. Змерзнути встигли всі - окрім, хіба що, самого магістра Дафстіна. Чоловік був без верхнього одягу й навіть розстебнув пару ґудзиків на сорочці.
- Отже, я хочу, щоб ви по черзі застосували ті заклинання, що викликають елементи, які ми вивчали на попередньому уроці. Хто буде першим? - але охочих не було. - Ті, хто продемонструє свої здібності, можуть зайти всередину грітися.
Це надало сміливості.
- Я, - зголосився високий хлопець, з яким в мене перетиналися уроки по трансформації та ВННтН. Від людей його відрізняло лише одне - світла райдужка майже на все очне яблуко.
- Ваше ім’я.
- Нікол Агін.