- Нас також покликали. Ще до початку навчання, - похвалилася Олдрі. - Це така рідкісна вдача - працювати над таким важливим зіллям разом з кращим зілляваром Півночі.
- Невже магістр Стер дійсно настільки професіонал? - здивувалась я.
- Ще й який! Він міг би відкрити крамницю й спокійно продавати свої авторські зілля по всьому світі - і не мучитись з учнями. Та на нашу вдачу, дуже любить викладати. А ще на старших курсах розкриває таємниці деяких своїх особистих рецептів.
- А відомо, хто ще, окрім нас, буде? - запитала я. Погоджуючись, навіть не замислилась: а якщо доведеться працювати пліч о пліч з Айшою?
- Знаю лише двох хлопців з нашого курсу: Девір Лурга та Колін Бердо. Вони непогані, просто трохи занадто поглинені навчанням. Як в іноді.
- Що робити. Якщо заплатив за проїзд на санях - нащо йти пішки? - запитав Філл підхопленим в мене висловом.
- Правду кажеш. Щось ми засиділись. Побачимось завтра на обіді.
І, попрощавшись, майбутні цілительки побігли до бібліотеки, залишивши нас за столиком втрьох.
- Так що за лихоманка? - запитала я у друзів.
- Смертельно небезпечна, - знервовано відповіла Улла. - Улітку в порт ледь не зайшов корабель-примара - так його через чутки, не розбираючись, одразу спалили. Навіть не перевіривши.
- А як вона проявляється?
- Спочатку дуже хочеться пити. Постійно. Потім підіймається температура і з’являється висип. Наступним етапом ідуть судоми, що заважають дихати, та втрата орієнтації. І на - останнє смерть.
- Погано. А їй всі хворіють?
- Майже. Лише один виняток - дракони. Саме на основі їх крові готуються ліки, - відповів вже Філл.
- Тобто, якщо випити моєї крові - вилікуєшся?
- Не знаю. Ти дракон іншого світу. Навіть припустити не можу, яким буде результат. Треба у магістра запитати.
- Обов’язково. А заодно ще запитаю, що буде якщо випити крові до того, як захворієш.
- Нащо?
- В моєму світі також було багато хвороб. А ще існувала практика, коли до розумного щеплювали ослаблений вірус - який сприяв виробленню імунітету. Після цього, якщо, звісно, підхопиш заразу, то й лікування проходило набагато легше. Кров дракона - це, звісно, не те. Й навіть близько. Але якщо вона вже буде в організмі - чи зможе захистити від зараження?
- Цікаве питання. Треба задати при першій же зустрічі з магістром.
- Обов’язково задам. Навіть не буду чекати наступного уроку.
- Я отримав листа з дому. У ньому мій дядько трохи розповів про Гаяв-Ток, - почав Філл, сидячи на лаві біля замку Вальдегора.
Вампір вперше з’явився вдома після того, як почав навчатися в особистого вчителя.
- Розповідай.
- Отже. Гаяв-Ток був столицею могутньої імперії розташованій на сучасних Вільних Землях. Вона складалась з семи провінцій де правили намісники імператора. Ця імперія існувала майже тисячу років. Потім кожен із цих намісників забажав більшої влади та, зговорившись, підняли заколот проти імператора. Це їм вдалося. Після цього утворилося сім королівств, де колишні намісники стали королями. Але Гаяв-Ток все одно вважався самим важливим містом цієї частини світу, бо саме в ньому перебував один з головних порталів.
- Ми його бачили. Спочатку я здивувалась: чого через нього ніхто сюди не ходить? Адже зруйновані лише вежі. А потім ретельніше дослідивши, Террі помітив, що на аркці бракує камінців-артефактів. Тож портал несправній.
- Так. Ці каміння навмисно вийняли, щоб через портал не потрапила в цей світ усіляка гидота. З інших п’яти - також витягли. На всякий випадок.
- А щодо Темної Орди? Наскільки може мати рацію вчитель фот Хейнн?
- З цим важче. Фальграм був останнім імператором. Після нього країна розпалась на сім частин, які проіснували не одне століття. Про яку саме Темну Орду йшлося - не зрозуміло. Якщо про те, що відбулось тут - про всіх химер, чудовиськ та не розумних не мерців - тоді ви запізнились, або вам просто належить їх знищити. А якщо ні - цей світ очікує щось по страшніше, ніж маскар-летучий.
Усі з огидою здригнулись, згадавши здоровезного гриба-людожера. Ця смердюча рослина-мутант нещодавно завітала на моє подвір’я й заляпала його своїм слизом, в спробі вполювати мене на обід. Добре, що воно, як і інші потвори, добре горіло. А не добре, що при пораненні металом розпилювала галюциногені спори, які подіяли навіть на мене. Не сильно, але мені вистачило - потім пів години ловити в лісі неіснуючого єдинорога.
- Мене бентежить те, що майже всю інформацію про цю частину світу старанно переховують, - повернувшись до розмови, промовила я. - Нащо це робити?