У продовженє своїх слів [Поухатан] сказав, що оскільки його донька визнала за потрібне врятувати мойому капітану житє, тогди як цісар, собі на втіху, мав намір вибити йому мізки, то у сім разі мойому капітанові слід ниньки вважати себе її нареченим, і він повинен піддати себе тому ж самому спитку (себто спробувати проникнути до венериного грота), якого зазнали попередні женихи. Обаче… з тією ріжницею, що коли він зазнає невдачі, його дикунська принцизна, лише зганьбивши себе, вважатиметься старою дівою, а голову мойого капітана, якщо він не виявиться кращим од решти, знову покладуть на теє камінє, і палиці без жалю і загаю лупцюватимуть його, аж поки з нього не повилітають геть усі мізки.
