Певний час нам здавалося, що, довівши його вину, ми нарешті таки його укоськали, але він до біса вигадливий, цей чортяка, і мав собі бездоганну заслону од наших нападів. Роком раніше, саме напередодні бунту, одного чоловіка на ім'я Джон Пейн, який був королівським митником і збирав податі на річці Патаксент, застрелили на борту чи десь біля прогулянкового шлюпа, що належав майору Ніколасу Суалу, і Куд спартолив облудне звинувачення в навмисному вбивстві проти Суала та ще чотирьох чоловіків, що були в той час на шлюпі. Нік Суал до бунту був віцегубернатором Меріленду, але, що важливіше, він є небожем Чарлза Калверта, сином самої леді Балтимор. Ребелізанти тримали його в заручниках у Сент-Мері й у будь-який час могли віддати під суд, у якому головував приятель Куда — Неємія Блекістоун, який уже напевне його повісив би. Тож руки наші були зв'язані, і наш таємний задум зазнав поразки тим паче, що ми не мали протоколів, які могли б пред'явити суду. У грудні члени Комітету виправдали капітана Гілла, а також полковника Генрі Дарнелла, представника лорда Балтимора, якому ставили на карб те, що він вів зрадницькі розмови та підбурював індіян племені чоптіко вирізати протестантів на східному узбережжі, однак Куду вони нічого не змогли заподіяти, або ж, за велінням лорда Балтимора, радше
Я не бачив жодної користі в тому, щоб і надалі залишатися з капітаном Гіллом, бо ж він нині міг вільно повернутися до Северну, а я втратив смак до політики. Але цікавість, яку я тепер відчував до особистості Джона Куда, майже цілковито затьмарила мій інтерес до попередніх пошуків, які, здавалося, зайшли у глухий кут. Мене захопили винахідливість цього чоловіка та його зухвалість, його поперемінна роль священника англіканської та протестантської церков, але найбільше мені було цікаво, що ж насправді його спонукало: він, здавалося, не мав жодного бажання зайняти якесь владне місце й, окрім посади в посполитому рушенні округу Сент-Мері, жодного іншого не займав; він грабував більше задля втіхи, аніж від корисливості, і заради одного хитрого кроку поставив би на карту власне життя. Присягаю, цей чоловік обожнював каверзи заради них самих та скидав би уряди лише задля розваги! Зрештою, я постановив зітнутися з ним, протиставивши йому свій розум і кмітливість, і з цією метою запропонував свої послуги лорду Балтимору як вільний агент, який діяв би в Меріленді в його інтересах. Члени Комітету з торгівлі та плантацій цього разу поставилися до лорда Балтимора вельми зичливо, бо їм було дуже добре відомо, що Джон Куд — негідник і що король Вільям мав не більше прав захопити Провінцію, ніж ти або я. Отже, коли настав час призначити королівського губернатора, вони надали мілорду можливість вплинути на вибір, і він обрав цілковитого бевзя сера Лайонела Коплі, який не відрізнить плутягу від святого. Але до мене доповзли чутки, що Куду вдалося зажити віри в губернатора, і він, аби вчинити капость, сказав тому, що Френсіса Ніколсона з Віргінії готують на його місце і призначать на цю посаду, перш ніж Коплі встигне навіть залишити Лондон. Він сказав це, я певен, лише задля того, щоб спричинити чвару між губернаторами, бо ж він не плекав жодних ніжних почуттів до Ніколсона і волів би мати в Меріленді слабкого очільника, який розв'язав би йому руки. Ця його стратегія підказала, до якої стратегії слід вдатися мені, і суть її полягала в тому, що я запропонував Балтимору, аби він і справді призначив Ніколсона намісником губернатора Меріленду, оскільки стало відомо, що в Джеймстауні його заступить не хто інший, як сам Едмунд Ендрос; і, крім того, я запропонував призначити Ендроса головнокомандувачем Провінції, щоб у випадку смерті Ніколсона та відсутності Коплі він зміг перебрати на себе владу. Це було просто неймовірно — розставити отак усіх по своїх місцях, оскільки Коплі не довіряв Ніколсону, Ніколсон недолюблював Ендроса, а Куд ненавидів усіх їх разом! Моєю метою було у такий триб поєднати цих людей, які так не підходили один одному, щоб їхнє правління обернулося на фарс, так, що зрештою, можливо, одного дня король Вільям міг би знову повернути стерно влади в Провінції Балтимору.
