Ми ізразу ж посунули до берега, але ніяк не могли пристати до нього, бачачи ту велику кількість дикунів, що з'являлися з лісу, усіляко виказуючи свою ворожість. Уздрівши, що то ми єсть за люде, нігди таких пред тим не бачивши, вони перебігали зачудовані з місця на місце, а декотрі з них повидиралися на верхівки дерев, не шкодуючи своїх ані стріл, ані пристрасних почуттів, аби виказати свою лють. І довгенько вони так стріляли, поки ми ото, кинувши котву поза межами їхньої досяжности, колихалися на хвилях, усіляко виказуючи нашу зичливість. Але то було важкою справою, позаяк кожного разу, як я, вітаючи їх, приязно махав, якийсь жовнір чи джентльмен з моєї дружини неодмінно мусів перднути, що Дикуни сприймали як тєжку уразу, посилаючи ще більше стріл.
